Переслідування та приниження місцевими колаборантами, тортури в полоні, «націоналізація» всього майна та довга дорога евакуації з окупації до Європи. Усе це пережив мелітопольський фермер Володимир Харченко.
Російський десант з моря
Війна застала сім'ю Володимира Харченка - місцевого фермера з села Ботієве Мелітопольського району, вдома. Поки Мелітопольський аеродром бомбила російська авіація, селище Ботієве штурмували десантники з берега Азовського моря.
- 25 лютого до берега підійшли російські десантні кораблі, обстріляли елеватор і висадилися в Строганівці. Понад 200 одиниць техніки, яка йшла з Мелітополя в бік Маріуполя, пройшли через наше село. Ночували в нас у посадках і в селі, - згадує Володимир.
Москва в мініатюрі
Місцевий фермер і депутат Приазовської райради із затятою проукраїнською позицією Володимир Харченко розумів, що для нього захоплення села окупантами може закінчиться в кращому випадку полоном. З 2014 року Харченко допомагав полку "Азов": возив бронежилети на фронт, продукти в Мар'єнку Донецької області, боровся з місцевими сепаратистами, які, на жаль, довгі роки обіймали керівні посади в Ботієвому. Вийшло, що чиновники, які 15 років отримували пристойні зарплати від України, зустріли окупантів із "хлібом-сіллю".
- Ми депутатським корпусом у 2017-му році висловили недовіру голові сільради Миколі Семеновичу Чубуклєєву, оскільки він 15 років був при владі, отримував гідну зарплату, і водночас крав бюджетні та навіть інвестиційні гроші компанії ДТЕК.
Чубуклєєв відверто створював у селі міні-московію. Микола Семенович, не соромлячись, вішав на комбайни російські прапори, їздив по селу. Він неодноразово виїжджав до Москви, найімовірніше, на навчання. Думаю, всіх місцевих колаборантів у росії готували завчасно до роботи в умовах окупації.
Ми всім депутатським корпусом писали листи до правоохоронних органів, ДБР, Офісу Президента, пояснюючи, яка в нас склалася ситуація. Після того, як депутатський корпус висловив сільському голові недовіру, він пішов до суду. Судові тяжби тривали 4 роки і Дніпровський апеляційний суд, на жаль, ухвалив рішення на його користь. З 2021 року він поновився на посаді. Спрацювала система, - каже Володимир Харченко.
«Били прикладом по голові та змусили рити окоп»
Очікувано В. Харченко став одним із перших, до кого прийшли з обшуком співробітники ФСБ РФ за доносом колаборанта Чубуклєєва і гауляйтерки Олени Харлової, яка в мирний час працювала разом із Чубуклєєвим. Візитери навідалися в будинок до фермера пізно ввечері 20 березня.
На той час Володимир встиг заховати українські прапори з автографами бійців "Азова", документи які могли б викликати підозри у окупантів.
- Ми саме вечеряли. До будинку під'їхали 3-4 джипи, вискочило не пам'ятаю вже скільки орків. У масках заскочили в будинок. Я постарався вийти на вулицю, щоб дитину не налякали (синові Володимира у 2022 році було 14 років). Мене тут же повалили на землю, побили, у будинку все перевернули догори дном. Обшук тривав годину - вони знали вже, де в мене мисливська зброя зберігається, де машини припарковані.
Потім наділи мішок на голову і повезли на підвал у Володимирівку. Там тимчасовий блок-пост був. Спочатку мене з іще двома хлопцями, які воювали з тією владою, тримали в підвалі й шукали привід, щоб "пришити" нам тероризм.
Але їх швидко відпустили, а мене вирішили "зламати". Били спочатку прикладом по голові та гомілках.
Погрожували вуха відрізати - водили ножем, лякали. Вимагали, щоб розказав, як я, будучи депутатом, допомагав АТОвцям отримати належну їм землю.
Хлопці 15 років ходили по колу, їх футболили туди-сюди. А я допоміг.
Потім зачитали кляузу на мене від місцевих чиновників-сепаратистів. Навіть пригадали мені таку дрібницю, як магнітики. Я був у Моршині й привозив звідти сувеніри-магнітики з написом: "Москаль не той, хто живе в Московії, а той, хто проживає в Україні, жере українське сало і кляне рідну неньку-Україну". Це було в 2015-му р., я вже навіть забув про них. Роздавав їх усім місцевим сепарам по селу. Прийшов час і вони все пригадали, - розповідає пережите Володимир.
Співробітники ФСБ лякали фермера відправкою в Луганськ на обмін своїх полонених. Намагалися будь-яким способом домогтися лояльності. Не вийшло. Наступного дня Володимира відправили з іншими полоненими рити окопи на блок-посту. Чубуклєєв не упустив момент, щоб не позловтішатися над патріотом. Став знімати на камеру, як депутат риє окопи, щоб потім показати всім у селі.
Вийти з полону Володимиру допоміг місцевий батюшка. У мирний час фермер, будучи парафіянином церкви, часто допомагав приходу матеріально. І той замовив слово перед ФСБшниками.
Перед тим як Володимира випустити, окупанти зажадали від нього машину нібито на користь армії рф. За автомобілем приїхали вночі наступного дня після того, як відпустили з полону.
- Приїхали по темному, щоб сусіди не бачили, що вони викрадають автомобіль. Хотіли ж виглядати в очах селян "святими". Мерседес-Віто 2017 року - новий мікроавтобус був. Викрали, - згадує Володимир.
Під ковпаком у ФСБ
Після полону фермер жив під пильним наглядям ФСБ і кілька місяців опрацьовував план виїзду з дружиною і сином з окупації. Комендант із позивним "Урал" попередив, що виїхати не вийде. Навесні всіх фермерів окупанти змусили вести посівну.
- Я до війни займався зерноводством, садівництвом, виноградарством. У мене 200 га орендованої землі і 70 га своєї. Вирощував: пшеницю, ячмінь, кмин та інші культури, суницю, аличу, черешню, виноград. У фермерському господарстві були 3 трактори, сільгоспінвентар. Усе це вкрадено. Навесні 2022 року я посіяв поля, зібрав урожай, розвіз зерно пайовикам і на склад. Усе там так і залишилося,- згадує Володимир.
З літа 2022 року окупаційна влада змушувала фермерів зареєструвати підприємства в російському державному реєстрі. Володимир тягнув час. А після того, як зібрав урожай винограду, попросився виїхати до Криму, щоб продати товар. Це якраз було перед проведенням фейкового референдуму. Під цим приводом Харченки виїхали з окупації.
Два тижні жили в машині
Евакуація зайняла кілька тижнів. На Чонгарі фермера перевіряли 6 годин. У ФСБшників викликав підозру старий кнопковий телефон.
- Як відпустили нас, ми поїхали на ринок, продали виноград і відразу попрямували в бік Грузії. На жаль, потрапили на оголошену в росії мобілізацію. І машини з українськими номерами тоді просто не пропускали. Виїжджали всі: Кабардино-Балкарія, Владикавказ, Північна Осетія.... і тільки нас тримали. Вимагали гроші. Я не заплатив. Простояли три доби. Після чого поїхали в бік Латвії на кордон у Псковську область. Там ще 10 днів простояли в черзі. Весь цей час жили в машині, температура три градуси тепла вночі. А на КПП росіяни пропускали по п'ять машин на день, спеціально чекали, коли закінчиться "референдум". Особливо важко було тим, хто добирався не машиною, а пішим ходом. Умов там ніяких, люди мерзли, ні води, ні поїсти. Одна жінка в черзі й померла. Її кинули на піддон, де вона добу пролежала. Потім зарили в лісі.
Ставлення до українців було, як до худоби. Білорусів, казахів пропускали без черги. І тільки нас тримали. Виїхали ми з цього пекла 7 жовтня. Це був найщасливіший день у моєму житті. Побачили українські прапори і якось легше стало, - згадує Володимир.
Зашморг для фермерів
Перед від'їздом фермер засіяв свої поля, сподіваючись, що Мелітополь звільнять одразу після Херсона. Сьогодні Харченка поставили перед фактом - 150 га пшениці та ячменю "націоналізували".
Заяву з приводу експропрійованого російськими загарбниками майна: сільгосптехніки, зерна, полів, фермер має намір написати після прибуття в Україну. Він допрацьовує в Болгарії за контрактом на заводі і збирається їхати в Запоріжжя.
А в окупованій Запорізькій області російські військові продовжують тероризувати фермерів. Основні вимоги: реєстрація за російським законодавством, отримання російського паспорта. Крім того, вивізши імпортну спецтехніку з України, загарбники пересаджують фермерів на російську техніку.
Кажуть, що намічається проблема із запчастинами, а на "вітчизняні" комбайни-трактори їх легше знайти. Сьогодні продати зерно в окупації можна лише ГУП "Державний зерновий оператор". Ціни, які пропонує монополіст, дозволяють фермерам хіба що вижити, але вже точно не заробити.