До Мелітополя притягли "міністра" енергетики та промисловості Запорізької області Миколу Єланцева. Завдання пропаганди - показати божевільний розвиток захоплених територій, провалилося з тріском.
Сибірський гастролер
Спочатку розповімо кілька слів про ведучого "злободенної" передачі під назвою "Актуальне інтерв'ю". Отже, Олексій Шкуратов - ведучий ДТРК "Новосибірськ", працює там, якщо вірити пошуковим системам, ніяк не менше семи років.
Крім своєї прямої діяльності, Шкуратов є також директором ТОВ "Некса" все в тому ж Новосибірську. Основне заняття фірми - комп'ютерне програмне забезпечення.
Шкуратов перебуває в Мелітополі вже досить довго - оскільки його "Актуальні інтерв'ю" виходять далеко не перший день. Водночас він встигає працювати і на рідне ДТРК "Новосибірськ".
Найімовірніше, він працює на ДТРК віддалено. Адже уявити, що "журналіст" для зйомок передачі постійно мотається з Новосибірська до Мелітополя і назад, неможливо. Оскільки відстань між цими містами - понад чотири тисячі кілометрів.
"Ганяли мародерів. Причому, своїх"
Для початку Єланцев вирішив видавити з глядачів сльозу, повідавши, що, "коли рф зайшла в нашу область, близько 240 підприємств на звільненій території простоювали".
"Міністр" не згадав, що підприємства якраз і почали простоювати після початку повномасштабної війни. Оскільки з частини з них розбіглися власники, з частини з окупації виїхав трудовий колектив, а подекуди - всі разом.
- Було досить складно відновити діяльність підприємств, зберегти, щоб їх не вивезли, зберегти трудові колективи, які сподівалися на прихід російської влади, на прихід тих власників ефективних, які будуть розвивати нашу промисловість, - брехав Єланцев.
По-перше, "зберегти, щоб не вивезли" - це значить, приставити до кожного об'єкта роту солдатів, щоб його не рознесли по гвинтику свої ж.
По-друге, колаборанти на ТОТ Запорізької області є. Але от, щоб так, трудовими колективами на русскій мір чекали - це вже перебір.
Ну, і по-третє, як приходили, зокрема, на Мелітопольщину "ефективні власники", дуже добре відомо.
Наприклад, Мелітопольський м'ясокомбінат ще в травні 2022 року "віджали" кадировці. Після цього про блискучу діяльність підприємства чути не було, натомість подейкували, що в тамтешніх "цехах" окупанти влаштували морг.
У липні-2022 стало відомо про "націоналізацію" місцевого хлібозаводу. Уже в січні 2023 року був вкрадений і місцевий молокозавод.
Копійки на "розвиток"
За словами Єланцева, близько 140 підприємств відновили свою діяльність. І їм навіть надають матеріальну підтримку - наприклад, у 2023 році з бюджету виділили 500 мільйонів рублів.
Сума тільки виглядає значною, а насправді це сльози. Особливо якщо розділити на сто й отримати п'ять мільйонів доларів, а потім ще разок розділити на кількість підприємств. Разом виходить менш ніж по 36 тисяч доларів на підприємство. А якщо ще врахувати, що не менше третини від цієї суми буде "рапсилено", то виходить, що взагалі говорити нема про що.
Не менш смішною виглядає й обіцянка позик на таких пільгових умовах, яких не можуть собі дозволити навіть розвинені країни. Наприклад, на розвиток підприємства добра росія готова дати 100 мільйонів рублів на сім років під один відсоток річних - і це з огляду на нинішні темпи інфляції в рф.
Листи на зону
Нарешті, мова зайшла про горезвісну вільну економічну зону (ВЕЗ). І про те, які переваги дає входження в цю зону.
Ми вже писали про ВЕЗ. І припускали, що це - не більше ніж ширма для того, щоб провертати темні справи.
Як приклад - створення ВЕЗ на території Росії. У жодному випадку такі заходи до процвітання не приводили.
Крім цього, з'ясувалося, що робота із втягування в "зону" мелітопольських підприємств йде ні добре, ні погано. Наразі, за словами "міністра", на "розгляді" їх перебуває близько 50, а повністю "увійшли" тільки два. І в них, унаслідок пом'якшення податкового навантаження, уже "намалювалися" 157 мільйонів зайвих рублів, які нібито будуть інвестовані в розвиток.
Процвітання без конкретики
Що найбільше вражає в матеріалах пропаганди - це практично повна відсутність будь-яких конкретних даних.
Ось і в нашому випадку за загальними цифрами не було названо жодного приватного імені.
Однак ми спробуємо припустити, що ж це за два "щасливчики", які можуть практично не платити податки, а всі гроші нібито вкладати в розвиток підприємства.
Візьмемо дві найбільш "медійні" назви, які постійно миготять в окупантів. Це Мелітопольський завод автотранспортних запчастин і АТ "Гідросила МЗТГ" - колишній Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів.
До того ж, ці заводи працюють у тісній зв'язці.
Перше підприємство у квітні 2022 року було розграбований гауляйтером Запорізької області Є.Балицьким. Готової продукції було вивезено на п'ять мільйонів євро.
На цьому заводі до окупації випускали як гідравлічні циліндри для сільгосптехніки, так і елементи для виробництва мінометів і запчастин для гармати калібру 60 і 80 мм. Після захоплення завод продовжив випускати військову продукцію.
Що до АТ "Гідросила МЗТГ" червні 2022 року група компаній "Hydrosila" заявила, що втратила контроль над своїми підприємствами в Мелітополі. Заводи були захоплені російськими військовими. У російські "реєстри" "Гідросила МЗТГ" потрапила в листопаді 2022 року.
Директором вказано Володимира Харчишина, жителя Мелітополя, який раніше працював на цьому ж заводі начальником цеху.
"Гідросила МЗТГ" відновила виробництво тільки завдяки тому, що окупанти постачають на підприємство лиття, яке виробляється на вже згаданому Мелітопольскому заводі автотракторних запчастин.
Обидва ці підприємства є завсідниками пропагандистських відеороликів - коли потрібно розповісти про процвітання Мелітополя.
Ось таке виходить процвітання - в умовах суворої секретності. Гроші виділяються - невідомо кому. Підприємства працюють - невідомо які. Інвестори приходять - не зрозуміло, хто такі.
Тому що русский мир - це зовсім не про процвітання. Це про грабіж, убивства і насильство. Хоч як би намагалися пропагандисти довести протилежне.