"Колотилівка-Покровка" стала так званою "дорогою життя", якою мешканці Мелітопольщини та інших окупованих територій можуть повернутися в Україну.
Гуманітарний коридор Колотилівка (Бєлгородська область) - Покровка (Сумська область) - останній і найкоротший спосіб для вимушених переселенців потрапити з росії в Україну напряму. Інші варіанти складніші - через країни ЄС.
Раніше перетинати кордон можна було як пішки, так і на транспорті. Влітку поточного року коридор на деякий час закривали. Після відновлення роботи в серпні російські прикордонники пропускають через КПП тільки пішки.
Українцям, які наважилися на виїзд з окупації, доводиться йти два кілометри нейтральною смугою між російським та українським пунктами. Дорогою з гравію вкрай важко пересуватися з великим багажем. Людям доводиться долати лінії колючого дроту та протитанкові загородження, нерідко під звуки артилерійського обстрілу.
"Це дорога-ад"
Цей прикордонний перехід називають "сірою зоною" або "дорогою життя". Але найчастіше ті, кому довелося його перейти, описують так:
"Піший перехід - це дорога-ад, якщо в когось багато речей! Якщо за плечима рюкзаки, в руках сумка - це одне. А якщо валізи - буде дуже складно. Дорогою ви побачите покинуті речі, зламані візки, колеса від валіз. Дорога розбита. Після поїздки дві валізи на смітник".
Українська влада підкреслює, що "Колотилівка - Покровка" - це не пункт пропуску, а класичний гуманітарний коридор, по обидва боки якого стоять озброєні військові. У прикордонній службі України заявили, що, незважаючи на закритий КПП у Покровці, не можуть обмежувати українців, які дісталися кордону, у можливості повернутися додому.
Засновниця волонтерського притулку "Атмосфера" в Сумах для біженців, які повертаються з росії, Катерина Арісой каже, що потік українців, які перетинають коридор, залежить від погоди і ситуації на лінії фронту. Іноді перехід працює з перебоями через обстріли. З настанням морозів кількість біженців почала знижуватися - зараз у середньому на день повертаються 80-120 осіб.
За інформацією радника глави офісу президента України Михайла Подоляка, громадяни росії можуть скористатися коридором тільки в разі, якщо вони збираються вступити до лав добровольчих формувань, які воюють на боці ЗСУ.
Дві трагедії поспіль і доленосне рішення
Журналісти агентства Associated Press опублікували історії біженців, які зуміли скористатися гуманітарним коридором у Сумській області. Одна з них: 52-річна Анна, яка разом із чоловіком жила на південному сході Запорізької області. Її донька разом із десятирічним онуком виїхала до Польщі ще в перші дні окупації їхнього рідного села.
У січні поточного року з братом чоловіка Анни сталася трагедія. Військові рф зупинили його на вулиці, коли той повертався з роботи, і запитали, де можна дістати спиртне. Чоловік відповів, що не знає.
Пізніше до селянина додому прийшли двоє окупантів і почали бити його. Анна з чоловіком, які жили навпроти, вибігли дізнатися, що відбувається. Загарбники почали стріляти їм під ноги. Один із військових направив зброю їй у лоб і сказав: "Я зараз тебе вб'ю". Потім їх відпустили. Брата повели в невідомому напрямку.
Через два тижні чоловік Анни, якого раніше госпіталізували через захворювання серця, знайшов тіло брата в лісі неподалік від села. Ще через два тижні помер і чоловік Анни. "Його серце не витримало цього", - каже жінка У листопаді, зателефонувавши на день народження онукові до Польщі й почувши від нього: "Навіщо ти там? Ти потрібна нам тут", Анна все ж наважилася виїжджати.
Як і всі інші, вона добиралася спочатку окупованими територіями, потім через Краснодарський край, Ростовську, Воронезьку та Бєлгородську області до кордону з Сумською областю. Залежно від початкової точки цей шлях може займати понад тисячу кілометрів.
Перехід коридором дався Ганні важко. Спочатку солдати рф кричали на неї і не хотіли пускати на "дорогу життя", тоді вона розридалася. Дорогою Анна, навантажена кількома сумками, сильно змерзла, впала і забила коліна. Опинившись у притулку в Сумській області, жінка зізналася журналістам, що вже хоче назад додому.
Не обдуриш - не проживеш
Евакуюватися на вільну землю жителям окупованих регіонів допомагають не тільки українські, а й деякі російські волонтери. Так, 61-річного Олександра Демиденка з Бєлгородської області, який допомагав українським біженцям дістатися до кордону в Колотилівці та пропонував нічліг у своєму будинку, на росії збираються судити за держзраду. Під час одного з обшуків дружина волонтера Наталія Вишневська помітила на тілі чоловіка численні сліди тортур. При надходженні чоловіка в СІЗО ці сліди росіяни записали як "побутові травми".
Інші ж жителі Бєлгородської області заробляють на біженцях візництвом. Приватні водії пропонували українцям доїхати до кордону з Бєлгорода (це відстань близько 100 кілометрів, яка займає до півтори години їзди) за 25 тисяч рублів. Пізніше ціни збили, коли місцеві волонтери роз'яснили біженцям, що до Колотилівки ходять рейсові автобуси за 333 рублі, а на звичайному таксі можна дістатися за три або три з половиною тисячі рублів. Тепер за 25 тисяч рублів можна доїхати до Колотилівки навіть з окупованого Маріуполя.