Колись найкращий тренер року з Мелітополя з початку окупації "перевзувся на льоту" і перейшов на бік ворога.
«Колобки» з Мелітополя наче з одного інкубатора. До повномасштабного вторгнення рф у них було все – робота, майбутнє, повага близьких, колег і вихованців. Та щойно російська армія зайшла в місто, деяких людей як підмінили. Не вагаючись, вони свідомо погодились на умови рашистів, зраджуючи все, що будували протягом життя.
Один з таких «перевертнів» - Сергій Онищенко. Займався шляхетною справою – був тренером з боксу. Виховував молодь, їздив на змагання, отримував українські нагороди, не відмовлявся. Та насправді в душі був ватником і тільки-но рашисти зайшли на наші землі перекинувся на бік терористів.
Досьє
- ПІБ: Онищенко Сергій Миколайович
- Дата народження: 02.06.1957 р.н.
- Місто: Мелітополь, Запорізька область
Зрадник народився в Мелітополі, навчався у школі №23. Після закінчення поїхав до Дніпропетровського державного університету імені Олеся Гончара. Хотів бути тренером з боксу. І став ним. Ще й проявив себе, тоді здавалося, як патріот і справжній професіонал.
У 2018 році став «Кращим тренером року» в Мелітополі. У 2020-му отримав орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» від облради.
У 2021-му з нагоди святкування дня рідного міста нагороджений почесною грамотою від облради.
Його вихованці ставали призерами українських та не лише змагань, потрапляли до складу національної збірної України з боксу і представляли нашу державу на міжнародному рівні.
Та визнання і досягнень зраднику було чомусь замало. І колишній тренер-викладач ДЮСШ №1 та виконавчий директор громадської організації «Мелітопольська федерація боксу» вирішив, що найкращим виходом буде працювати на окупантів, наплювавши на тих, кого виховував у залі і на рингу, і хто вважав його другим батьком.
Виявилось, що зрада – то сімейна риса Онищенко. Сергій Миколаєвич розлучений, але має сина Романа. Той також ніби вкладався у розвиток українського боксу і виховання молоді - колишній старший тренер збірної команди Запорізької області серед юнаків 2001-2002 р.н.. Але ще з 2016-го працює на болотах, в Санкт-Петербурзькому клубі єдиноборств «Сталінград». З фантазією і назвами там традиційна біда.
Отже, Онищенко відразу після окупації побіг до ще одного зрадника Андрія Бойка. Цей кар’єрист і матір рідну готовий продати за посаду. За що вже отримав від місцевих партизан «гаряче привітання» у 2023 році. Але поранення «колобка» виявилось не складним. Більше переляком відбувся.
Бойка підтримав уклін боксера Онищука і погодив його на посаді тренера в ДЮСШ №1. При чому від української пенсії Онищенко не відмовився. Звичка безсоромно сидіти на двох стільцях, вироблена протягом життя, нікуди не ділася.
І зараз зрадник проводить заняття за російськими програмами та методичним посібниками, виховує дітей рашистсько-пропагандистськими засобами. Працює в одній команді з Михайлом Сербаєвим, призначеним окупантами директором ДЮСШ №1 і самозваним президентом «федерації боксу Запорізької області».
Тут цілий список «колег», які потрапили до бази зрадників «Миротворця»:
- Олександр Чуб, заступник Сербаєва
- Юрій Литвиненко, «старший тренер» з боксу Мелітопольського району
- Юрій Соловйов
- Андрій Щетинін
- Станіслав Поспєлов
А поєднав цю гоп-компанію не бокс, а зрада.
Онищенко у січні 2024 року був знову нагороджений. І цього разу нагороду отримав вже від росії. Бо його господарі оцінили прогин і під камери начепили на зрадника медальку на честь 100-річчя виникнення «міністерства спорту рф».
Якщо Онищенку пощастить дожити до звільнення Мелітополя, то медальку цю, сподіваємось, оцінятьв Україні, оголошуючи вирок за зраду.
Якщо вам відомі факти співробітництва будь-яких осіб з окупантами Мелітополя, просимо анонімно надавати вказану інформацію на спеціально створену електронну скриньку [email protected] або на наш чат-бот @Riamsupport_bot
Раніше ми повідомляли, що рятувальник-медик з Мелітопольщини «кинув» на гроші Приватбанк і пішов працювати на окупантів.