Окупанти посилено ліплять із Мелітополя вітрину "русского мира". Заодно й освоюють мільйони з бюджету, що виділяються на захоплений регіон.
А ось благополуччя жителів району та його сіл рашистів абсолютно не хвилює. У мережі мелітопольці скаржаться на життя в селі. Дороги розбиті військовою технікою до такої міри, що машини ламаються, проїхавши пару кілометрів. Ситуація загострюється повною відсутністю транспорту в селах.
У деяких із них рейси просто скасували, закрили магазини, але обіцяють привезти автолавки, як за часів СРСР. Щоб потрапити в місто, доводиться звертатися до приватників. Але ціна поїздки така, що сильно не накатаєшся.
Окупаційна влада тим часом звітує про рекорди в побудові доріг. Мовляв, і трасу до Криму ось-ось дороблять, а там і за другорядні дороги візьмуться.
Щоправда, останнім часом про ремонти сільських шляхопроводів ніхто не заїкається. Численні запитання в пабліку т.зв. голови Мелітопольського району Сігути залишаються без відповіді.
А селянам, які письмово звернулися до окупаційної влади, відповідь усе ж дали. І вона невтішна:
виконання ремонтів автомобільних доріг регіонального та міжмуніципального значення, розташованих на території Мелітопольського муніципального округу, у 2024 році не заплановано.
Ще серйознішу проблему - відсутність води, як з'ясувалося, рашисти теж "вирішили". Мовляв привозять за графіком і що вам ще треба.
Тим часом в інтернеті безліч відчайдушних повідомлень про те, що запасів води немає, а люди і тварини страждають від спраги.
На це Сігута незворушно відповідає, що головне не турбуватися.
Втім, окупанти напевно не розуміють претензій селян. Саме так живе вся російська глибинка - без доріг, магазинів, медичної допомоги та інших благ цивілізації. Тому сподіватися на обіцяні "поліпшення" від рашистів - заняття безперспективне.