Запоріжжя стало тимчасовим прихистком для кількох десятків тисяч мешканців Мелітополя, які виїхали з окупації.
Сьогодні вони, як і запорожці, переселенці опинилися під обстрілами. Один переселенець із Мелітополя загинув під час ракетного удару по Запоріжжю 9 жовтня. Але люди гуртуються. Біда, як то кажуть, об’єднує. Сьогодні близько 200 добровольців з Мелітополя допомагають рятувальникам розбирати завали будинків мирних людей, які постраждали від ракетних обстрілів росії. Про це повідомляє мер Мелітополя Іван Федоров.
- Цивільним людям, які не звикли до такої роботи, часом надзвичайно складно і морально, і фізично. Адже під важкими завалами житлових будинків, на жаль, є й загиблі, – каже Іван Федоров.
Андріс Лагздукалнс, полковник міліції у відставці, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, волонтер, письменник, а нині переселенець. Він сам запропонував свою допомогу у розбиранні завалів. Каже, морально це важко витримати навіть чоловікам, які бачили багато.
- 9 жовтня ніч розпочалася із «двох стін». Вранці адміністрація міста звернулася по допомогу до небайдужих. Ось такі ми є. Зібрав речі із сім'єю мого друга, запорізького письменника Володимира Слободяна. Володя дізнався куди йти і хто керує рятувальною операцією, я купив рукавички на ринку. Звісно, жодних об'єктів військового призначення на вулиці приватного сектору, куди влучила ракета, не було. Звичайна вулиця, як у більшості українських міст. З вишнями біля паркану, з садом та квітами під вікнами. Але ця вулиця у руїнах змінилася за одну ніч. Зник двоповерховий будинок, на його місці з’явилася багатометрова яма. Майже десяток будинків було зруйновано. Машини, що перетворилися на купу скрученого заліза. Люди, які дивом вижили, навіть не розуміють, що в них нічого не лишилося. Нічого, крім життя. Під час огляду сміттєзвалища попросили не викидати дерево та цеглу, які можна використовувати для ремонту будинку. Тренувалися як могли. Потім подякував волонтерам за смачний обід. Не дивуйтеся посмішкам на обличчях людей, що втомилися. Ці посмішки – віра в те, що ми єдині. Що нас багато, і ми не переможні! І як сказав Слободян-молодший: «Дивись, як люди згуртувалися. Скільки людей прийшло на допомогу. Навіть торгові центри надіслали автомати з їжею та водою. Нас не перемогти». Так! Так! Нас не перемогти! – ділиться враженнями Андріс.
Багато хто сьогодні виїхав із Запоріжжя. Бояться ракетних обстрілів, які вже 11 днів і ночей не припиняються в Запоріжжі. Але Андріс не збирається нікуди їхати.
- Я поїхав із Мелітополя, бо реально міг опинитися у підвалі. А яка мені користь у підвалі ФСБ? А ось і вона. Хоч і маленька, але є. А якщо всі поїдуть із Запоріжжя, то хто буде... Ні! Я залишаюся! Залишаюся попри небезпеку. Залишаюся, бо хочу якнайшвидше повернутися до Мелітополя. Залишаюся, бо можу підтримати тих, хто був у депресії та розпачі. А ще ми потихеньку знімаємо документальний фільм. Тому хрін вам, русня, а не Запоріжжя! А Мелітополь, як і Крим, це Україна!»
71900" data-width="100%">