Для російської орди демонструвати награбоване це привід для гордості. На захоплений завод "Біол" у Мелітополі окупанти вже водять екскурсії.
Мелітопольський завод "Біол" є провідним українським виробником литого посуду з алюмінію та чавуну, відомим на ринках України, країн СНД та Європи понад 18 років. Його продукцію – 200-літровий литий казан навіть внесено до книги рекордів України. Увечері 3 травня на підприємство ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЛ" зайшли російські військові. За їхньою участю почалося розграбування заводу: вивозилася продукція та обладнання. Відомо, що "замовником" рейдерського захоплення був колишній співвласник підприємства, екс-депутат мелітопольської міськради Олег Дунаєв, який кілька років тому виїхав до Росії, проте продовжував облизуватися на мелітопольський завод. Раніше він через суд намагався повернути собі "Біол", який за домовленістю дістався його партнерові Олегу Шостаку. З'ясувалося, що збройне захоплення та грабіж працюють більш ефективно, ніж вирішення питання чесним, законним шляхом.
Тепер на вкрадений "Біол" приїжджають кремлівські пропагандисти, щоби похвалитися "віджатим" підприємством. Мелітопольцям у свою чергу буквально пропонують пишатися тим, що каструлями та сковорідками місцевого заводу "користуватимуться всі російські домогосподарки".
Всі подібні сюжети є нічим іншим, як "екскурсіями" для росіян по "завойованих місцях": рос-пропаганда знімає їх для того, щоб показувати руським, заради чого ведеться війна - "дивіться, тепер це вже наше". Віджаті в українських власників підприємства змі окупантів демонструють з небувалим пафосом, а самих загарбників подають як "благодійників", які однією своєю присутністю зробили з "занепалих при колишній українській владі" підприємств виробництва світового рівня. На жаль, така пропаганда з демонстрацією "трофеїв" діє ефективно, підігріваючи в російському суспільстві схвалення завоювань.
У сюжеті рос-смі про успіхи захопленого "Біола" розповідає якийсь "заступник міністра з промисловості у Запорізькій області" Олександр Марченко. Що це за кадр і звідки він узявся не знає ніхто: невідомо навіть чи місцевий це колаборант, чи приїжджий "гастролер". У будь-якому випадку, з бруду в князі - і вже важлива, уповноважена людина при окупантах, інтерв'ю з якою показують на федеральних каналах.
Цей "заступник міністра" розповідає, що підприємство "зберегло своє виробництво, штат, співробітників, зарплати" і "продовжує працювати без збоїв". Тобто підтверджує, що все залишилося як було, нічого не змінилося, але росіяни все одно молодці. Марченко стверджує, що як тільки Путін оголосив про анексію Запорізької області, на "Біол" різко посипалися замовлення з Росії. Більше того: замовлень навіть побільшало! Неймовірна брехня з огляду на те, що до війни, окрім російського ринку, продукція мелітопольського заводу широко постачалася і на український ринок, і за кордон. Тепер єдиним ринком збуту залишилася тільки одна "немита".
Власне цього і домагався екс-власник Дунаєв, коли робив рейдерське захоплення за допомогою російських військових. До війни одна частина підприємства знаходилася в Росії - вона належить Дунаєву, друга, що належить Шостаку - у Мелітополі. Тепер усі виробничі потужності належать Дунаєву, який, судячи зі слів "заступника міністра" Марченка, збирається завойовувати зі своїми сковорідками "найбільші торгові мережі росії".
- Те, що підприємство вдалося зберегти - це унікальний досвід, можна лише вітати таке, - робить висновок "заступник міністра".
І в цьому з окупантом справді не посперечаєшся: те, що після російських загарбників та мародерів у Мелітополі хоч щось уціліло, і справді – досвід унікальний. Очевидно, якби не домовленості з Дунаєвим, "Біол" спіткала б та ж доля, як й сотні інших українських підприємств та бізнесів не тільки в Мелітополі, а й по всій окупованій Росією території, які були розграбовані та зруйновані вщент. Ось тільки днями окупанти обнесли офіс Приватбанку та вивезли все майно на машинах із московськими номерами.