Важко чинити опір людині зі зброєю та владою. В окупованому Мелітополі російські військові поводяться наче їм дозволено все.
Навіть убивці, ґвалтівники та мародери з окупаційної армії бажають кохання. Щоправда, вони звикли його не отримувати, а купувати чи домагатися силою. Наприклад, нещодавно п'яний російський солдат на очах натовпу людей намагався "купити" за рублі дівчину, яка проходила повз. Загарбники не соромляться користуватися своєю силою та становищем для того, щоб отримати "любов" тим чи іншим способом.
До редакції РІА-Мелітополь написав мешканець Мелітополя
- Зупинка громадського транспорту, стоять люди, чекають на маршрутки. Через дорогу троє осетинів у військовій формі сідають у джип і з понтом так, "по-пацанськи" з різким розворотом і вереском шин підкочують до зупинки. Типу крутість вирішили свою показати. Відразу стало зрозуміло, перед ким так красувалися: той, який на пасажирському був, через вікно покликав дівчину, що стояла на зупинці і почав її "уламувати".
Перекрили повністю всю дорогу - це внизу на Ринку, там через припарковані машини й так не проїхати, а ці своєю "дупою" перекрили дорогу. Стоїть вже пробка з невеликої вантажівки, маршрутки та трьох легкових – чекають, коли осетини нафліртуються, – розповідає очевидець.
Після безлічі публікацій у ЗМІ та соцмережах матеріалів про те, як легкої поведінки та нестійких моральних принципів мешканки Мелітополя радісно зустрічають окупантів і продають їм своє тіло, у широких мас могло скластися враження, що на окупованих територіях залишилися лише "фанатки" рашистів, що не заслуговують ні розуміння, ні співчуття. Однак майже ніхто не порушує теми, наскільки важко і страшно жити в умовах окупації дівчатам і жінкам, які зовсім не раді були російським загарбникам. Як це – постійно відчувати загрозу з боку озброєних та повністю вільних від відповідальності вбивць, терпіти їх приставання та домагання.
Історія, яку розповів наш читач, трохи проливає світло на цю темну, драматичну сторону окупації.
- Дівчину осетини "умовляли" майже хвилин п'ять. Поки вона розмовляла з ними – усміхалася, очима плескала. Проте головою найчастіше кивала негативно. А коли вони таки поїхали – вона розплакалася. Відійшла вбік, щоб ніхто не бачив і розплакалася. Я не чув, про що вони говорили, але можу припустити, що для неї це був великий стрес - відшивати окупантів, - повідомляє свідок.
До речі, дуже "в тему" подібним історіям є ухвалений Держдумою Росії в першому читанні закон про зняття з російських військових кримінальної відповідальності за злочини в Україні
