Гауляйтери Мелітополя заявляють, що демонтаж пам'ятника Шевченку – це була "воля самих мелітопольців" (фото)

Окупанти переклали відповідальність за знесення пам'ятника Шевченку на самих мешканців Мелітополя та розповіли, де збираються тепер його встановити.

За наказом окупаційної влади Мелітополя 13 січня близько 11 вечора з постаменту було демонтовано пам'ятник Тарасу Шевченку на центральній міській площі Перемоги. Один із головних символів свободи та народного духу мелітопольців, біля якого регулярно проходили мітинги, у тому числі й проти російської окупації, загарбники таємно та швидко під покровом ночі зняли та вивезли у невідомому напрямку. Роботи з демонтажу так ненавидимого рашистами символу мелітопольського опору проводилися в комендантську годину, щоб ніхто з городян не міг завадити вандалізму.

Одразу ж, як стало відомо про ліквідацію пам'ятника Шевченку, ми писали, що найімовірніше окупаційна влада виправдовуватиме знесення статуї "відправкою на реставрацію". Так і сталося: гауляйтер Є. Балицький заявив, що пам'ятник "відправлений на реставрацію" і перебуває зараз "в безпечному місці". Якої реставрації потребує відкритий тільки у 2011 році пам'ятник – жоден окупант пояснити не зможе. "Рускій мір" вкотре не дивує оригінальністю, адже саме під приводами "реставрації" зносяться та безслідно зникають українські пам'ятники на окупованих територіях.

Найбільш цинічним у заяві гауляйтера виявилися слова, що знесення пам'ятника Шевченку було здійснено "після численних звернень мелітопольців". Більше того, Балицький стверджує, що – цитата – "рішення про перенесення пам'ятника було ухвалено спільно з мелітопольцями". З якими "мелітопольцями" зрадник приймав це рішення – залишається загадкою, адже окупантами не було оголошено жодного голосування, чи подоби "референдуму", які вони так люблять. Питання про демонтаж пам'ятника Шевченку в принципі не порушувалося і не обговорювалося публічно: його знесення було несподіваною, підлою акцією. Таким чином, відповідальність за знос одного із символів Мелітополя загарбники тепер намагаються цинічно перекласти на самих мелітопольців.

Балицький запевняє, що після міфічної реставрації пам'ятник Кобзарю буде повернуто до міста, але вже не на колишнє місце. Серед можливих локацій для встановлення статуї Шевченка колаборант називає сквер біля бібліотеки імені Шевченка на вулиці Дружби, сквер ТДАТУ, який називається окупантами "МДУ", або парк Горького. Гауляйтер заявив, що нове місце для пам'ятника буде визначено самими мелітопольцями – "так само, як і рішення про його перенесення".

Також Балицький в унісон із псевдо-мером Г. Данильченко розповідає, що замість пам'ятника Кобзареві на центральній площі встановлять якийсь монумент, що прославлятиме "рускій мір", під робочою назвою "стела Місто військової слави". Напевно гауляйтер дуже радий цим обставинам, адже на спорудженні нового символу окупації можна буде "розпиляти" дуже багато бюджетних грошей Росії, які Кремль виділяє окупованому Мелітополю.