Є. Балицький брехнею намагається приховати справжні причини удару ЗСУ по мосту в Мелітопольському районі

Удар по мосту в Мелітопольському районі став для ворога великою неприємністю. Окупанти навперебій кричать про атаку на цивільний об'єкт, аби не казати людям правду.

Брехня і підміна понять є головними інструментами російської пропаганди. Від самого початку вторгнення в Україну окупанти створюють свою, альтернативну картину війни, в якій вони або "героїчні захисники", або "безневинні жертви".

Нагадаємо, що 29 січня в районі Світлодолинського точним ударом було знищено проліт залізничного мосту. Через цей міст проходить найважливіший військовий маршрут окупантів "Мелітополь-Токмак-Чернігівка-Донбас", яким здійснювалося постачання озброєння і боєприпасів угрупованню військ противника в північній частині Запорізької області. Знищення подібних ланок ворожої логістики, якщо воно матиме систематичний характер, призведе до "відрізання" передових частин росіян від постачання. Усе це цілком може бути підготовкою до контрнаступу ЗСУ на Запорізькому напрямку.

Крім того, цим шляхом проводилося перекидання озброєння з Криму на Донецький напрямок - знищення мосту може мати критично важливе значення для утримання фронту на Бахмутському та Вугледарському напрямку.

Відразу ж після атаки по мосту російські пропагандисти й окупаційна влада кинулися плодити фейки про інцидент, що стався. Найбільший наголос загарбники робили, звичайно ж, на тому, що "ЗСУ підло обстріляли цивільний об'єкт". Ось і псевдо-губернатор Є. Балицький продовжує вторити цій методичці як заведений, щосили намагаючись підкреслити "цивільність" зруйнованого мосту.

Зрадник заявляє про "військовий злочин", удар "по цивільному об'єкту", унаслідок якого постраждали "мирні люди", однак, по суті, кожне з цих тверджень є або брехнею, або напівправдою. Насамперед Балицький чи то забув, чи то вирішив скромно промовчати, що жодного пасажирського сполучення на залізницях Мелітопольщини як не було з початку окупації, так і немає. Залізниці давно перестали бути "цивільним об'єктом": їх використовують для цілодобового перекидання ворогом військових вантажів, будівельних матеріалів і техніки для зведення укріплень та для вивезення вкраденого на окупованій території майна. Усі вокзали, залізничні станції та шляхи охороняються озброєними орками, щоб запобігти диверсіям; випадкових перехожих і сторонніх людей просто не підпускають до них або піддають обшукам. Усе це ну ніяк не тягне на визначення "цивільного об'єкта".

Виходячи з цього, змінюється контекст і повідомлення про "вбитих і поранених цивільних" унаслідок удару по мосту. Місцеві жителі підтверджують, що серед загиблих окупантів були й працівники залізниці, які здійснювали тут ремонт полотна. Однак це не повинно ніяк перекривати той факт, що вони допомагали ворогу відновлювати його військову інфраструктуру. По цьому мосту вже неодноразово були прильоти з боку ЗСУ, і будь-якій розсудливій людині було б очевидно, що міст і надалі залишатиметься ціллю для української армії, а отже, новий приліт може трапитися в будь-який момент. Це, до речі, стосовно заяви Балицького про "підлий удар": і самі окупанти, і залізничники, які працювали тут, прекрасно знали, що цей об'єкт обстрілюється, і усвідомлювали всі ризики.

Інцидент, що стався, може слугувати гарним нагадуванням усім людям, які залишилися на окупованих територіях, що перебувати біля ворожих солдатів, техніки, складів і військових ешелонів - може бути небезпечно для життя. Як і пряма співпраця з ворогом.

Окупанти намагаються будь-які дії ЗСУ у відповідь на розпочату самими росіянами війну виставити як воєнні злочини та обстріли "по ні в чому не винних людях". Саме з цією метою будь-який зруйнований українськими силами об'єкт називається "цивільним". Такими темпами в найближчому майбутньому гауляйтери заявлятимуть про "цивільні казарми", "цивільні склади БК", "гуманітарні танки" тощо. Військовій людині Балицькому має бути соромно за таку нахабну брехню і спроби видати військові об'єкти за цивільні.

Додамо ще, що вогневий контроль ЗСУ за ключовими вузлами логістики противника називався всіма військовими фахівцями як необхідна умова створення передумов до деокупації Півдня України. Атака на міст у Мелітопольському районі може свідчити про реалізацію цього плану.