Замість того, щоб скасувати безглуздий закон про повернення вулицям Мелітополя радянських назв, роспропаганда почала відчайдушно рятувати гауляйтера. І зробила ситуацію тільки гіршою.
Як не дивно, у всіх сенсах неадекватний закон окупаційної влади про повернення всім без винятку вулицям Мелітополя їхніх радянських назв викликав набагато більший відгук не серед українців, а в аудиторії російських націоналістів.
Під час декомунізації українська влада повернула частині мелітопольських вулиць їхні дореволюційні назви, а частину - назвала іменами діячів, які безпосередньо мають відношення до історії Мелітополя, більша частина з них були громадянами ще російської імперії або Радянського союзу. І той, і інший період української історії росіяни вважають "своїми", тому заміна "споконвічно російських" назв вулиць на безглузді в XXI столітті "комінтернів", "комсомолу" і "50 років Жовтня" здійняла справжню хвилю гніву серед росіян. Ніколи ще за час війни у "російських патріотів" не було такої єдності в ненависті до Совка.
Вряди-годи найвідчайдушніші фанатики "руского міра" стали солідарні з ненависними "бандерівцями" і дали старт інформаційній кампанії, метою якої було отримати відповіді на запитання: коли це вчені Корольов і Михайлов, князь Ярослав Мудрий та інші діячі історії, науки і культури раптом стали "українськими націоналістами"?
Весь "рускій мір" ополчився на Данильченко, скандалу такого масштабу дуже давно не було в середовищі прихильників війни в Україні. Пригодовані Кремлем пропагандисти і канали спробували терміново виправити цю "незручну ситуацію", але зробили все, що відбувається, остаточно схожим на цирк-шапіто.
Найвідчайдушніше кинулися прикривати від нападок п'яту точку гауляйтера іпсо-шники з головного конвеєра фейків із промовистою назвою "Війна з фейками". Традиційно для себе вони заявили, що це "брехня і фейк української пропаганди", що вулиці ніхто перейменовувати не буде, а окупаційна влада "тільки обговорює перейменування частини вулиць", і то, тільки тих, які названо "на честь українських націоналістів і ворогів Росії". Намагаючись дуже незграбно пройти тонкою кригою і догодити одночасно всім обуреним, фейкомети з розмаху сіли в калюжу, заявивши, що "указу, про який говорить Данильченко, не існує", а інформацію про нього взагалі поширюють "українські блогери з посиланням на главу адміністрації Мелітополя Галину Данильченко".
Тобто пропагандисти буквально своєму слухняному стаду намагаються навіяти думку: "цього нічого не було", "вам здалося", "ніхто нічого не ухвалював і міняти назви вулиць не буде", "це все вигадки українського ЦІПСО".
Цю безглузду методичку підхопили й інші "лідери думок" окупантів. Вони всі як один стверджують, що "це була помилка", "все не так однозначно", "ви все неправильно зрозуміли". Запевняють свою аудиторію, що "ну офіційних заяв адміністрації Мелітополя або представників міської влади не було ж" - у такий спосіб "понизивши" пані Данильченко до "неофіційної особи", яка не має стосунку до окупаційної влади.
Щодо офіційних заяв теж вийшла безглузда ситуація. Так, офіційний телевізійний канал адміністрації рашистів у Запорізькій області розмістив у себе повідомлення, що "слова Галини Данильченко були інтерпретовані невірно", а будь-яка інформація про повернення вулицям радянських назв - "фейки українських блогерів".
Ну що ж, виходить, на наших очах відбулося викриття століття і виявилося, що Галина Данильченко - український пропагандистський блогер. Українське громадянство в неї є? Звичайно. Пропагандою вона займається? Безумовно. Ну і, зрештою, саме фрау гауляйтер і була першоджерелом новини про перейменування вулиць, яке вона ж називала "поверненням до історичних назв", - цей її пост на персональній сторінці, як і раніше, стоїть, його не видалили і не зробили ніяких офіційних спростувань щодо цього. Сама Г. Данильченко, на відміну від раша-пропагандонів, від своїх слів, схоже, не відмовляється. У цьому можна переконатися, якщо зайти на її офіційну сторінку в телеграмі.
Як можна було "невірно інтерпретувати" слова Данильченко "настав час відновлювати історичну справедливість... Усього буде повернуто назви 55 вулицям, 30 провулкам і одній площі" - залишається загадкою. Деякі раша-канали навіть опустилися до заяв, що телеграм-канал Данильченко був зламаний "українськими хакерами", які й розмістили цю "провокативну інформацію". До речі, жодних офіційних заяв з приводу "взлому" не було.
Особливо неупереджені рашисти зробили припущення, що безглуздий закон про перейменування вулиць Балицький і компанія ухвалили з однією єдиною метою: попиляти бюджетні гроші на встановленні нових табличок та інших пов'язаних із перейменуванням вулиць витратах. Все одно ж окупанти планують змінювати назви мелітопольських вулиць на свої власні - то чому б не "зрубати" на цьому грошей двічі, змінюючи таблички щомісяця? Звучить ця версія цілком правдоподібно: мелітопольським колаборантам не вперше красти гроші на нікому непотрібних, вигаданих проектах
До яких, наприклад, можна віднести й таку потрібну нині "реставрацію пам'ятників". На так звану "реставрацію" з бюджету виділяють величезні суми, а за фактом це закінчується в кращому разі фарбуванням пам'ятників або їхнім очищенням від бруду. До того ж це стало приводом для знищення пам'ятників діячам української історії та культури.
Як безпечно зайти на сайт РІА-Мелітополь в окупації. Практичні поради та лайфхаки