За більш ніж півтора року повномасштабної війни Росії з Україною, багато жителів Мелітополя, які виїхали з окупації, вже встигли знайти себе на новому терені.
Переселенцям, які залишили роботу, дім, бізнес, нерухоме і рухоме майно довелося починати життя з нуля. Не опустила руки перед ударом долі сім'я підприємців Євген і Вікторія Долгі. У Запоріжжі, яке стало тимчасовою домівкою для багатьох мелітопольців, вони встигли згуртувати громаду Приазов'я.
До війни Євген працював у сфері шкільного харчування - орендував приміщення в їдальнях школи №№23 та 19-го ліцею Мелітополя , у Приазовському, а також надавав послуги з опалення в Приазовському. Нині підприємець став волонтером.
Били по голові та вимагали гроші
24 лютого 2022 року Євген і Вікторія, як і більшість мелітопольців, прокинулися від вибухів. Росія завдала авіаційного удару по військовому аеродрому. З перших днів війни подружня пара долучилася до волонтерського руху.
- Школи не працювали, тож ми зібрали всі продукти, які закупили раніше, і роздавали їх тим, хто потребував. Спільно з владою організував випічку і безкоштовну роздачу хліба в Приазовському. Привозив продукти для тих хлопців, які працювали в охороні громадського порядку й охороняли Мелітополь від мародерів, - згадує Євген.
Однак волонтерство закінчилося після того, як до його офісу прийшли п'ятеро озброєних людей у балаклавах. Усіх співробітників вони зігнали в один кабінет і закрили. А Євгена почали бити.
- Били, вимагати гроші - 100 тисяч доларів треба було віддати їм до вечора. Повідомили, що співпрацюють з окупаційною владою і в них усе схоплено. Казали, що на блок-постах військові попереджені і, якщо я спробую виїхати, тоді буде погано вже моїй родині. Пообіцяли, що живим із Мелітополя не випустять, - згадує Євген.
- Я зайшла в офіс і дістала телефон. Намагалася все це зняти для доказів. Але вони пригрозили: "Якщо будеш так робити, поїдеш із нами". І я сховала телефон, - розповідає Вікторія Долга.
Після бесіди з бандитами Євгена важко було впізнати. Особливо на другий день, коли все обличчя набрякло.
- Я звернув увагу, що крові було багато, голова розбита, струс мозку отримав. Але ніс і щелепу не ламали. Склалося враження, що били для того, щоб жаху нагнати. Залякати якимось чином, щоб приніс гроші, - ділиться своїми здогадками Євген, припускаючи, що це були місцеві колаборанти.
Пізніше бізнес місцевих бандитів вдало перейняли військові російської армії. Вони затримували місцевих підприємців, саджали їх у підвали, били і катували струмом, поки ті не погоджувалися принести гроші.
Про це є свідчення тих, хто побував "на підвалах".
Через блок-пости на перекладних
Після побиття Євген із дружиною та двома синами: одному на той момент було 2,5 роки, другому - 8 років, 5 днів ховалися у знайомих, розуміючи, що до них у квартиру можуть прийти. Коли набряклість з обличчя зійшла, Євген сховав дружину з дітьми в іншому населеному пункті, який також був окупований. А сам спробував вибратися до Запоріжжя. Їхати довелося на перекладних.
- Це було приблизно у 20-х числах березня. Я домовився, що мене вивезе одна машина до певного населеного пункту. Потім мала підібрати вже інша машина. Деякі відрізки шляху доводилося долати пішки. Дістався до Василівки. Але звідти нас не випускали. Тоді я знайшов іншого водія з машиною і ми з попутницями-жінками виїхали через Токмак, Пологи, Оріхів. Усе навколо вибухало. Але насправді така історія майже у всіх наших переселенців, - згадує Євген.
Діставшись Запоріжжя, мелітополець став організовувати план евакуації дружини з двома дітьми. Через 2,5 місяці розлуки сім'я возз'єдналася.
Голлівуд відпочиває
Після виїзду бізнесмена з Мелітополя рашисти почали активно грабувати квартири, будинки та гаражі. Навідалися окупанти і в гараж Євгена Долгого. Звісно, все, що можна було забрати і відвезти, експропріювали. На додачу зняли "індія фільм" про українського диверсанта. Із підприємця вони зробили розвідника.
- Ми перед війною виграли тендер на організацію харчування в Нововасилівській школі. Закупили посуд і склали його в гаражі. Військові все винесли звідти. Мотоцикл у мене був крутий. Його теж забрали. У підвалі гаража сейф був вмонтований у стіну, де я зберігав мисливську рушницю. Усе було на кодових замках. Так вони його розкрили, думаю, на це не один день їм знадобився. Запрошували фахівця. А потім по своєму телебаченню показали, нібито в моєму гаражі було виявлено склад боєприпасів. А "диверсанта" потім ще 6 днів чатували. Чекали, що прийду. Вони ж не знали, що я вже виїхав, - згадує підприємець.
Нове життя
У Запоріжжі Євген Долгий зареєстрував громадську організацію "Мелітопольщина", яка об'єднує на сьогодні понад 150 переселенців із Приазов'я Мелітопольського району. Заснував благодійний фонд "Мрія", яким сьогодні опікується його дружина Вікторія.
Спільно з Мелітопольським педагогічним університетом імені Богдана Хмельницького, який також перереєструвався в Запоріжжі, Долгі заснували Центр розвитку "Дитячі мрії".
А з Мелітопольським Таврійським агротехнологічним держуніверситетом ім. Дмитра Моторного відкрили курси волонтерів. Дмитра Моторного відкрили курси волонтерів, де навчають слухачів теорії гуманності, стресо- та психологічної стійкості.
- Я, як бізнесмен, викреслив зі свого життя етап мелітопольський і вже понад рік не спілкуюся з людьми з окупованої території, бо незрозуміло хто чим дихає. Я вирізав цю частину свого життя.
Чому ми наголос робимо на громадській організації? Та тому що, це все рідні люди. Кожен із них переступив через себе, поборов свої страхи втратити все. Ми зробили свій вибір і ми звідти виїхали. А хтось досі труситься над своїм барахлом і співпрацює через це з ворогом. Я довго жив у Росії. Але через те, що в Україні я живу вже з 15 років я забув це російське хамство. І ось, коли вони прийшли я просто був у шоці. Це не люди. І наш бруд піднявся. Найстрашніше моє розчарування - це розчарування в людях, - каже переселенець.
Сьогодні Євген і Вікторія живуть новими планами. Вони вірять, що всією командою "Мелітопольщина" повернутися додому у визволені Мелітополь, Приазовське, повернуть усе, що в них забрали, і почнуть відбудовувати нову Україну.
