Це не кадри в'язнів Освенцима. Так виглядає 22-річний Леонід Попов після трьох місяців полону в казематах російських окупантів у Мелітополі.
ТРИЧІ ПОЛОНЕНИЙ
Його затримували тричі. Перший раз інформацію про те, що в Мелітополі зник безвісти Леонід Ігорович Попов 2000 року народження редакція РІА-Мелітополь розміщала на прохання мами в лютому 2022 року. Тоді хлопця протримали три доби і відпустили. Мама повідомляла, що син страждає на шизофренію.
Друге затримання було у квітні 2023 року. Після трьох місяців полону через тортури голодом хлопець перетворився на ходячий скелет. І окупанти самі змушені були його відправити на лікування в гастроентерологію, яка сьогодні розташована в будівлі Центральної райлікарні.
Через тиждень його виписали. Батько відвіз Леоніда до себе додому. Але навіть зайти у двір вони не встигли. Російські кати знов ув’язнили хлопця.
ПОШУК СИНА
До війни Леонід Попов жив із мамою в Полтавській області, куди вони переїхали з Мелітополя. А за два місяці до повномасштабного вторгнення РФ в Україну хлопець разом із молодшим братом приїхали в місто до батька. Батько потрапив у серйозну ДТП, і сини вирішили, що вони будуть із ним, тому не стали виїжджати після того, як російська армія захопила місто. Молодший брат Льоні зважився на виїзд навесні 2022 року після того, як побував у комендатурі. Сьогодні він живе в Німеччині. А 22-річний Леонід залишався з батьком до 24 квітня. Цей день став трагічним для всієї родини Попових. Леонід потрапив у полон.
- Затримання було на зупинці Пушкіна в мікрорайоні, коли Льоня йшов до батька. Зупинився білий бус, військові схопили сина, заламали йому руки, заштовхали в цей бусик і повезли в комендатуру. Однак куди саме, ми не знали, - розповідає РІА-Мелітополь мама Леоніда Ганна.
На пошуки сина пішли довгих півтора місяця. Батько ходив по комендатурах і в місцеву окупаційну поліцію, вимагав прийняти в нього заяву про зникнення сина, але її в нього не приймали. А мама Леоніда звернулася по допомогу до журналістів. Через два дні після виходу телепрограми "Шукаю тебе", батькові полоненого хлопця зателефонував слідчий місцевої "поліції".
НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ "ФОКС"
Як потім з'ясувалося, це був Ігор Кара. Він сказав, що їм потрібно зустрітися з приводу сина. Лише через півтора місяця взяття в полон Леоніда, у батька прийняли заяву про викрадення сина.
Досьє
- Ігор Сергійович Кара
- Дата народження: 30 травня 1984 року
- Місце народження: Маріуполь, Донецька область.
- Місце роботи: працював в органах внутрішніх справ Донецької області. Обіймав посаду старшого інспектора Маріупольського РВ поліції ГУНП в Донецькій області у званні "майор поліції".
Після вторгнення російських військ на територію Донецької області Ігор Кара перейшов на бік ворога і служив у народній міліції.
З березня 2022 року колаборант працює в так званому "міністерстві державної безпеки днр". Пізніше був переведений до Мелітополя.
У поліції батькові Леоніда розповіли, що хлопця затримали за те, що він нібито фотографував пересування військової техніки. І тут же заспокоїли, мовляв, у ФСБ у всьому розберуться і, якщо він не винен, то відпустять. Коли батько почав цікавитися, де перебуває його син, слідчий повідомив, що "цю інформацію він дати йому не може і, що, найімовірніше, Леонід у фільтраційному таборі, де чудові умови і все цивілізовано". Обіцяли, щойно дізнаються про місце перебування Леніда, одразу повідомлять батькам.
- Коли я зателефонувала цьому "Фоксу", пролунало сталеве "Так". У мене аж похололо все. Я стала пояснювати, що я мама Льоні Попова. Він відключився. І я почала знову дзвонити, він більше не відповідав. Тоді я почала писати, пояснювати, що в нього психічне захворювання. Скинула фото довідки з психіатричної клініки, яка підтверджує, що він проходив лікування у 2018 році. Писала, що через стрес він знову почне втрачати відчуття реальності. Мене лікар попереджав, що можливий регрес, що його розвиток може впасти на рівень 10-річної дитини. Побачила, що прочитав, але нічого не відповів,- розповідає Ганна.
КАТУВАННЯ ГОЛОДОМ
Пізніше батькові Леоніда зателефонувала людина, яка була в одній камері з Леонідом і повідомила, де утримують сина. У хлопця хороша пам'ять і він продиктував номер телефона батька співкамернику з проханням повідомити про місце перебування. З'ясувалося, що весь цей час його тримали в будівлі колишнього МРЕВ ДАІ по вулиці Івана Алексєєва.
- Колишній чоловік повідомив мені про це і попросила в нього номер телефону цієї людини. Відпустили його тільки завдяки тому, що дружина була свідком, як його забрали. Вона щодня приходила до комендатури і вимагала відпустити чоловіка, бо в них маленькі діти. У жінки був російський паспорт, тому з нею вони розмовляли.
Я спілкувалася спочатку з дружиною цього хлопця, а потім і з ним самим. Він сказав, що син перебуває в комендатурі і він дуже у важкому стані, може померти від голоду і зневоднення, що він практично не піднімається і весь час шепоче "Їсти хочу". І ще він запитав: "Ніяких не було проблем із психікою у вашого сина?", - згадує Ганна.
Після того, як батько дізнався, де утримують Леоніда, він тричі намагався передати синові продукти. Пізніше батькові Леоніда зателефонував ще один слідчий. Цього разу з військової прокуратури. Представився Левом.
Мати Леоніда також тримала зв'язок зі слідчим. Він стверджував, що Леоніда звинувачують у тому, що він передавав СБУ інформацію про пересування техніки, фотографуючи на телефон. Ганна пояснювала, що її син психічно не здоровий і потребує допомоги. Також пересилала йому довідки з лікарні. Але він наполягав на тому, що його відомство відправить Льоніда на серйозну експертизу .
- Він мене заспокоював: "Але ви не переживайте, у нас усе законно, усе цивілізовано". У мене досі звучить у голові, як він говорив: "Слово офіцера", я ж плакала в слухавку, а він: "Не хвилюйтеся, я вам даю слово офіцера, що все нормально, все цивілізовано".
"МАМА, Я БУВ У ПЕКЛІ"
А 23 липня Леонід опинився на лікарняному ліжку в стані крайнього виснаження. При зрості 195 см він важив 40 кг. Привезли його військові. Самостійно він уже не міг пересуватися. Леонід прошепотів сусідові по палаті номер телефону батька, і той зателефонував йому та повідомив, де шукати сина.
Так Леонід виглядав після трьох місяців полону.
А це його останнє фото перед тим, як окупанти взяли хлопця в полон.
- Тримали його в камері спочатку з такими ж затриманим, як і він. Там було багато полонених з Енергодара, Бердянська, Сімферополя, Севастополя та інших міст. Перший раз після затримання дали їсти тільки через 3 дні. Далі кормили дуже рідко, били, й катували, - розповідає мати Леоніда.
Пізніше через телефон людей, які лежали в палаті з полоненим, матері вдалося поспілкуватися з сином.
- 24 липня він мені все і розповів, що був у пеклі, що його били, що його катували. А я сказала, що спілкувалася з Левом. Син сказав, що саме цей Лев його і затримав, допитував спочатку, і бив. Говорив, що його били військові та зеки в камері з Сімферополя і Севастополя, - розповідає Ганна.
- Я був у пеклі. Я так боявся засинати. Боявся, що прийдуть і будуть мене знову душити, вбивати. А ще я хотів пити сильно, не давали воду. А найбільше хотів їсти. Мене побили так, що я чотири дні не міг у туалет сходити. Мамо, за що? Мамо, може, ти знаєш, у чому мій злочин? - переказує слова сина Ганна.
Завдяки старанням місцевих лікарів і тому, що Леоніда почали підгодовувати батько, знайомі Ганни, хворі в палаті та медики, хлопець одужав. За словами Ганни, 2 серпня батькові Леоніда зателефонували з місцевого Слідчого комітету і повідомили, що відпускають сина за відсутністю складу злочину. Мама полоненого зібралася їхати в Мелітополь, щоб забрати сина і відвезти в Полтавську область. Свої плани вони обговорювали телефоном.
ЗНОВУ ПОЛОН
Того ж дня батько забрав сина з лікарні. Але навіть увійти у двір не встигли. На "Ниві" із затемненим склом під'їхали військові. Уже знайомий родині слідчий на ім'я Лев і його напарник. Він пояснив, що справу не закрито, на нього нібито "тиснуть згори". Далі простягнув хлопцеві мішок, щоб він сам добровільно одягнув його собі на голову.
Відтоді про місце перебування Леоніда Попова батьки нічого не знають. Мати Леоніда звернулася по допомогу до правозахисної організації, що допомагає жертвам війни "Every Human Being".
Волонтери організації допомогли мамі Леоніда написати лист-скаргу на дії окупаційних силових структур. Днями мати отримала постанову про відмову в задоволенні скарги. У листі було сказано нібито син на допиті заявив, що до нього ніхто не застосовував фізичного насильства і, що він особисто просить припинити кримінальну справу за фактом його незаконного утримання.
Не сумніваємося, що під тортурами російських спецслужб Леонід міг написати яку завгодно заяву.
Читайте також історію полоненого мелітопольця 29-річного Максима Іванова.