Йдеться про так званих учасників СВО, які погналися за довгим рублем і пропали безвісти під Работиним та в інших населених пунтках Запорізької області в боях на Мелітопольському напрямку.
Росія продовжує відправляти місцеве населення на війну в Україну. За даними Генштабу ЗСУ, від початку повномасштабного вторгнення через імперські амбіції Путіна загинуло понад 285 тисяч військових рф. У чорних пакетах або цинкових трунах додому повертається лише невелика їх частина.
Річ у тім, що "своїх не кидаємо" - не більше, ніж гучна фраза, яку постійно транслюють на росії. Насправді ж рашисти кидають своїх солдатів, а також пособників із числа цивільних за першої ж нагоди. Так, у серпні вояки тікали з поля бою, кинувши свого осліплого від травми, отриманої під час штурму ЗСУ, командира. І таких історій безліч. Але тепер це явище набуло масового характеру.
У мережі з'явилася добірка слізних відеозвернень мешканок Росії, в яких вони просять усіх небайдужих допомогти в пошуках чоловіків і синів, які воювали на Мелітопольському напрямку.
Наталя Кузнєцова шукає свого зниклого сина Данила Пономарьова - військовослужбовця 70-го мотострілецького полку. Вона зазначає, що звертається по допомогу вже не вперше.
- Спочатку говорили, що мій син загинув, потім я дізналася, що мій син важко поранений. Мій син не виходить на зв'язок півтора місяця. Я його шукала по всіх госпіталях, мені скрізь відповідали, що такої людини немає. Командування полку також не дає жодної інформації. Мені доводиться дізнаватися всю інформацію своїми силами, - каже жінка.
Ще одна росіянка через інтернет шукає свого чоловіка Руслана Єгорова. За наявною в неї інформацією, вояки не винесли її чоловіка з позиції, що розташована в районі Вербового.
- Телефонував командир, каже, що не змогли евакуювати, засипало землею в окопі. Також надходили відомості товаришів по службі, з телефону відповідали, що підірвався на міні. І все, більше ніяких відповідей не дають, - розповідає дружина зниклого.
Тетяна Владимирова також сподівається знайти свого чоловіка, який зник у районі Работино. Імовірно, був приліт по бліндажу, де він перебував.
Інша жінка, яка вважала за краще не представлятися на відео, шукає свого сина Михайла Кузнєцова 90-го року народження. 4 жовтня він пішов на бойове завдання і з ним одразу перервався зв'язок, і його немає досі. Командири також не дають матері жодної інформації, кажуть, що теж нічого не знають про нього, нібито теж зв'язку немає.
Ні для кого не секрет, що російське військове керівництво, щоб ухилитися від виплат родичам загиблих на війні проти України, каже, що солдат "пропав безвісти". Або ж кажуть, що військовий загинув під час проходження військової служби, а не на війні проти України. Ось у цьому і вся суть "своїх не кидаємо".
