Російські окупанти визначили для себе Мелітополь не тільки столицею Запорізької області. А й таким собі острівцем зразкового і "мирного життя". Дійшло до того, що в Мелітополь стали возити на екскурсію українських військовополонених.
Згадали про людяність
Про такі екскурсії пропагандисти знімають рекламні ролики. Мовляв, гуманні російські солдати показують, як приспівуючи живуть люди в окупованому Мелітополі. Одну з таких екскурсій показали на росТБ. Зйомки проходили просто в автобусі. Кольору хакі ПАЗ стоїть на Новому Мелітополі. В автобусі сидить військовий рф і ставить на камеру заготовлені запитання військовополоненим: чи дали їм прочитати літературу, чи забезпечили медикаментами. Ті, звісно, ствердно кивають. Для зйомки реклами полоненим роздали по стаканчику з кавою і дозволили зателефонувати рідним і повідомити, що вони живі і перебувають у полоні. Щоправда, саму розмову не показали, говорили тільки полонені.
- Я вважаю, це важливо і для вас, і для нас. Насамперед нас зобов'язують не військові звання, форма і погони, а звання людини. Ми повинні бути один до одного уважними, розуміти, що ми спираємося на закон, на закони воєнного часу, на всі конвенції, тому ми ставимося один до одного як люди, - сказав пропагандистам великий чеснотист із позивним Сталкер, який є співробітником військової поліції окупантів.
Далі росЗМІ нібито цитували українських захисників, які перебувають у ворожому полоні. Деякі з них були максимально абсурдними:
- "Зараз гуляю по Мелітополю, все у мене добре, мам, годують класно, не ображають, не б'ють";
- "До нас добре, до речі, ставляться, я не очікував такого, якщо чесно".
Але й на цьому людяність і великодушність окупантів не закінчилася. Рашисти повідомляють, що ті військовополонені, які не змогли одразу додзвонитися родичам, записували голосові повідомлення.
А як в реаліях
В реаліях російських окупантів дехто називає рашистами, тобто сучасними фашистами. Почалося це після того, як цивілізований світ побачив ті звірства, які творять "визволителі" на тимчасово підконтрольних їм територіях.
Катують, ґвалтують і вбивають вояки рф як цивільних українців, так і військовослужбовців. Кадри того, як російські загарбники відрізають голову одному нашому герою і розстрілюють іншого після фрази "Слава Україні!", без сліз просто неможливо було дивитися. А цієї осені на Запорізькому напрямку рашисти розстріляли одразу кількох українських полонених. Перед цим військовослужбовцям зв'язали руки за спиною. І таких випадків, на жаль, безліч. А про скількох воєнних злочинах росіян світ ще не знає...
Після обмінів військовополоненими, які останнім часом, на жаль, перестали проводитися, різниця між минулими бранцями колосальна. Росіяни після полону мають значно кращий вигляд, ніж до нього. Воно й не дивно, адже окупанти отримують повноцінне харчування і живуть у належних умовах, не те, що на "болотах" або в складі "другої армії світу".
А от деяких українських військових, які пережили ворожий полон, вкрай складно впізнати. Захисники і захисниці втрачають по 10, 20, а часом і 40 кг. На деяких із них навіть неозброєним оком можна побачити сліди тортур. Але в пропагандистських російських ЗМІ окупантів позиціонують, як гуманних і милосердних людей, які дотримуються всіх домовленостей.
Своїх не кидають
А ось про те, як часто і в якій кількості на Запорізькому напрямку, де з літа триває український контрнаступ, потрапляють у полон окупанти, росіяни воліють мовчати. Тільки от правда все одно лізе з усіх щілин. У мережі час від часу з'являються слізні відеозвернення мешканок росії, в яких вони просять усіх небайдужих допомогти в пошуках чоловіків і синів, які воювали на Мелітопольському напрямку.
Адже ні для кого не секрет, що російське військове керівництво, щоб ухилитися від виплат родичам загиблих "героїв СВО", каже, що солдат "пропав безвісти". Або ж кажуть, що військовий загинув під час проходження військової служби, а не на війні проти України. Ось у цьому і вся суть "своїх не кидаємо".
Також відео з полоненими "визволителями" публікують наші захисники або співробітники спецслужб. Дедалі частіше серед тих, хто обирає полон замість ганебної смерті на чужій землі, зустрічаються зовсім юні курсанти або ж колишні ув'язнені.
Зазначимо, що торік Мелітополь і Запоріжжя долучилися до державного проєкту України "Хочу жити". Тим, хто вирішить скласти зброю і здатися, Україна гарантує: безпеку, медичну допомогу, юридичну допомогу, утримання в гідних умовах, нерозголошення обставин здачі в полон.
