Одне з підприємств Мелітополя незабаром випускатиме на своїх потужностях трактори «Беларус». У всякому разі, про це сурмить пропаганда.
Окупаційна влада заявила про своє бажання випускати на ТОТ Запорізької області сільгосптехніку.
- Зараз ми ведемо переговори з білоруськими колегами про виробництво тракторів “Беларус” у Запорізькій області, а потім і розгортання виробництва деталей до них на наших підприємствах, - повідомив «в. о. міністра» промисловості і торгівлі російського регіону Олександр Марченко.
Поки що далі розмов справа не йде. А ми тим часом спробували з'ясувати, про яке конкретно підприємство йдеться.
Найімовірніше, це ТОВ МДК, про яке ми раніше писали. «Запорізький виробник гідравліки», як називає його пропаганда, першим у регіоні отримав «сертифікат про російське походження продукції».
- ТОВ «МДК» - єдине в Запорізькій області підприємство, яке отримало сертифікат на свою продукцію, що підтверджує її російське походження, що дає змогу брати участь у державних закупівлях як постачальник, - пише пропаганда.
Ми вже неодноразово говорили про те, що «російське походження продукції» - поняття досить умовне. Оскільки обладнання, на якому працюють практично всі підприємства Мелітополя - імпортне. І замістити його російським неможливо, оскільки з «тонкими» технологіями в Московії туго - як і з потрібними «тонкими» запчастинами.
Крім такої заяви, на «виробничій конференції, що відбулася на базі підприємства в Мелітополі, також йшлося про заміщення іноземної продукції та створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні».
Це щось зовсім незрозуміле. Адже буквально абзацом вище пропаганда віщала, що сертифікат про російське походження продукції вже отримано. Так отримано чи ні?
Виробництво білоруських тракторів, скоріше за все, окупанти намагаються налагодити на «МДК Гідросилі» - «структурному підрозділі» ТОВ МДК.
- Серед виробничих підприємств «МДК Гідросила» сьогодні є флагманом у Запорізькій області. Підприємство має свою історію і величезний потенціал, і для його подальшого розвитку з прогресією необхідна спільна інвестиційна діяльність між «МДК Гідросила» і «Корпорацією розвитку Запорізької області», чим ми і займаємося", - зазначив генеральний директор ГУП “Корпорація розвитку Запорізької області” Герман Пришвін.
Ця «корпорація» займається тим, що «віджимає» підприємства і ставить над ними своїх «смотрящих». Про самого Германа Пришвіна ми також докладно писали. До 2020 року він значився засновником ТОВ "Арт-Технології" в Санкт-Петербурзі. Це підприємство було ліквідовано.
Далі пропаганда знову дала маху. Спочатку вони написали, що «відокремлений підрозділ “МДК Гідросила” є ексклюзивним постачальником гідророзподільників з LS-системою на провідні тракторні заводи російської федерації».
А вже буквально в наступному абзаці вустами «в.о. міністра» економічного розвитку Запорізької області Юрія Гуська заявляють таке:
- Точне машинобудування - це двигун виробничого комплексу на території Запорізької області, тому радісно бачити, що підприємство перебуває в розвитку. Наразі заводів подібного профілю, що виробляють гідравліку, по всій країні можна на пальцях перерахувати, тому отримання сертифікації відкриває можливості укладення контрактів з провідними підприємствами росії.
Так підприємство вже є постачальником на «провідні заводи» чи тільки планує укладати контракти?
Як би там не було, на «Гідросилу» цілком можуть чекати серйозні фінансові вливання. Тобто, корупціонерам буде де розвернутися.
А виробництво «вітчизняних тракторів» у Мелітополі не те щоб дуже вигідне. Насамперед через логістику і близькість фронту. Плюс до цього, повного циклу виробництва на ТОТ Запорізької області теж немає, тому щось доведеться везти з "великої землі".
Хоча й трактори «Беларус» можна назвати вітчизняними з великою натяжкою. Оскільки більшу частку виробництва займає китайська «складова».
Нагадаємо, у ТОВ «МДК» в арсеналі цілий список вкрадених мелітопольських підприємств:
- «Гідросила МЗТГ»,
- «Гідросила Тетіс»,
- «Мелітопольський завод автотракторних запчастин»,
- «Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”.
Директором «Гідросили» до війни був Іван Сидорчук.
Сьогодні в документах окупантів він значиться контактною особою, з якою можна вирішувати всі договірні питання. А ось як директора вказано колишнього начальника цеху цього підприємства Валерія Харчишина.