Незаконний псевдо-референдум і маса інших злочинів у Мелітополі не вдалися б загарбникам рф, якби не сприяння з боку зрадників квартальних і старших по будинку.
Наприкінці липня 2022 року відбулася, як з'ясується пізніше, одна з ключових подій в окупації Мелітополя. У конференц-залі виконкому псевдо-влада зібрала мелітопольських квартальних і старших по будинку і намагалася донести до них, як важливо слідувати вказівкам "нової влади" і як корисно для власного безбідного і спокійного життя допомагати російським окупантам.
Тоді ж до відома всіх зацікавлених осіб було донесено, що в якості подяки за особливо активну співпрацю вони зможуть отримати у власність квартиру з тих, що були кинуті мелітопольцями, котрі виїхали. Спокушені такими "бонусами", сотні зрадників кинулися виконувати всі доручення і забаганки рашистів.
На злочинах однієї з таких квартальних вирішили зупинитися детальніше автори проєкту зі збору інформації про колаборантів Суки Мелітополя. Життєвий шлях і кар'єра при окупантах Ковальчук Ірини Іванівни, 02.02.1960 р.н., є характерними для багатьох зрадників: будучи до війни квартальною на вулиці Лютневій, вона скористалася своєю, якою-не-якою, владою і становищем, щоб допомогти російським загарбникам встановити в місті свій режим. За повідомленням джерела, Ірина Ковальчук покірливо виконує "зобов'язання колаборанта" в повному обсязі: веде для рашистів списки незадоволених владою і проукраїнськи налаштованих жителів, здає військових української армії та співробітників правоохоронних органів, та й загалом активно доносить про ситуацію і настрої мелітопольців.
Крім того, колаборантка-квартальна повідомляє окупантам про покинуті господарями квартири у своєму районі, після чого допомагає їх розкривати чи сприяє заселенню сюди російських військових. В якості дяки за віддану службу отримала від рашистів доступ до такого "безгоспного" житла: нині Ірина разом зі своїм чоловіком Ковальчуком Михайлом Миколайовичем, за словами мелітопольців, збагачуються за рахунок продажу чужого майна з покинутих квартир.
Зрозуміло, такі активні прихильники окупантів не могли пройти повз псевдо-референдум - подружжя Ковальчуків голосувало за приєднання Запорізької області до Росії. І тут квартальна вистрибувала зі штанів, щоб допомогти рашистам провести цей незаконний фарс для виправдання анексії захопленої території. Так, Ковальчук ходила по квартирах, вимагаючи від мешканців взяти участь у "голосуванні" і зробити "правильний вибір".
Увесь цей "послужний список" Ірини Ковальчук для майбутньої кримінальної справи за колабораційну діяльність є типовим для сотень квартальних і старших по будинку, які пішли на співпрацю з ворогом.
Багато хто з них, користуючись своїми службовими повноваженнями, сприяли репресіям проти мелітопольців, розграбуванню чужого майна, встановленню окупаційного режиму та замаху на територіальну цілісність України.
За великим рахунком, саме ця категорія колаборантів послужила опорою для встановлення в Мелітополі "руского міра"; саме квартальні та старші по будинку були найактивнішими пособниками рашистів і донощиками - вони перетворилися на справжню "кустарну" мережу інформаторів для ФСБ. І ця ситуація чітко демонструє, що такий пережиток радянського минулого, як квартальні та старші по будинку, весь цей "низовий" інститут влади з усіма його повноваженнями має бути або зовсім скасований, або перетворений на нові, сучасні форми самоврядування.