У Мелітополі окупанти впевнено продовжують свою фашистську справу - тепер у московитів дійшли руки і до церков. Не обійшлося в цій духовній справі і без відлуння СРСР - чи то пак, «листів трудящих». У цьому разі роль тих, хто Пастернака не читав, але засуджує, виконали потішні ряджені козачкИ, а також неназвані «віруючі».
Отже, козачкИ і віряни звернулися до головного чорта московії - "патріарха" Кірілла Гундяєва - з проханням узяти на "окормлєніє" церкви Мелітопольщини, а також, до купи, Бердянська і всіх інших окупованих територій Запорізької області.
Як вважають автори чолобитної (а інший жанр на сучасній росії не вітається), "в реаліях, що склалися, це єдиний спосіб не тільки зберегти духовне життя вірян, а й врятувати парафії регіону від "чергового розколу".
Показувати людям своє ставлення до релігії, а також "рівності та братерства" рашисти почали з перших днів окупації. Так, на початку березня у приміщенні церкви "Нове покоління" просто під час служби озброєні військові рф влаштували обшук. У багатьох військові забрали мобільні телефони - річ у тім, що представники цієї церкви активно відвідували проукраїнські мітинги, які проходили в цей час у Мелітополі.
У липні окупанти "націоналізували" сучасну будівлю, що належить Мелітопольській християнській церкві. І розмістили там "комсомольців-добровольців" - спершу фейкове міністерство молоді та спорту Запорізької області, а потім - регіональне відділення "Молодої Гвардії єдиної росії".
Далі, як то кажуть, понеслася душа в рай: окупанти використовували "духовні" приміщення для будь-яких своїх цілей, не особливо заморочуючись над тим, що люди скажуть. Наприклад, у будівлі церкви "Слово життя" рашисти облаштували військову базу, а в залі свідків Єгови – притон.
Звичайно ж, діставалося і священикам, які не побажали йти прислугою до болотної орди.
19 березня 2022 року російські військові викрали євангельського єпископа церкви "Слово життя" громадянина США Дмитра Бодю, з ним не було зв'язку понад тиждень.
18 червня рашисти просто під час молитви викрали пастора церкви "Джерело життя" Валентина Журавльова - він на площі разом з іншими парафіянами молився за припинення війни.
І це лише кілька випадків.
Застосовували окупанти й інші методи впливу на "неслухняних" священиків: наприклад, пастора Мелітопольської християнської церкви Віктора Сергєєва оголосили терористом; священика греко-католицької церкви Олександра Богомаза (на нижньому фото) сім разів просили прийняти російське громадянство, а після відмови вижили з міста.
Депортацію незгодних - улюблене заняття радянських і російських спецслужб - мишебратья взагалі застосовували за милу душу.
З Мелітополя, серед інших, буквально викинули священика Православної Церкви України Святослава Пітерського російські фашисти. Літню людину записали в "екстремісти", оскільки він не визнав підсумки фейкового референдуму.
Тих, хто особливо не сподобався окупантам, перед тим як депортувати, всіляко принижували. Так сталося зі ще одним представником греко-католицької церкви Мелітополя, словаком Петром Креницьким. За указом гауляйтера Запорізької області Є. Балицького його примусово виселили з міста 25 листопада - з мішком на голові його вивели з Мелітополя, попередньо побивши.
На жаль, не можна сказати, що в родині мелітопольських служителів культу обійшлося без виродків. Особливо "відзначилися" настоятель чоловічого монастиря УПЦ МП в ім'я преподобного Сави Освяченого. Олександр Прокопенко і настоятель Свято-Георгіївського храму в Мелітополі протоієрей Максим. Перший за підсумком потрапив до санкційного списку РНБО і в базу "Миротворець". А другий, який Максим, наговорив собі на реальний - і дуже тривалий термін.
Будь-яка притомна людина нічого не має проти різноманітності: не подобаються тобі православні - ходи до католиків. Католики не милі - відвідуй служби протестантів. Іудей - ходи в синагогу, в Аллаха віруєш - ласкаво просимо в мечеть. Як казав професор Преображенський, "і добре, і ніяких розрух". Але слова "притомний" і "рашист" ніяк разом об'єднати не можна - тому що одне неодмінно виключає інше.