У Мелітополі окупанти скасували обов'язкове вивчення української мови - денацифікація триває

З наступного навчального року в Мелітополі, як і на решті частини тимчасово окупованої України, збираються "скасувати" українську мову. Про це повідомила фейковий міністр освіти і науки Запорізької області Олена Шапурова. Нагороджена нещодавно самим путіним на честь 8 березня.

За словами колаборантки, батьки обиратимуть, яку мову вчити їхнім дітям - російську чи українську.

- Шапурова уточнила, що частина дітей хочуть як рідну вивчати російську мову, у навантаженні у них буде дев'ять годин вивчення літератури та російської мови, а української не буде зовсім, - пишуть телеграм-смітники рашистів.

Щоправда, рашисти не уточнили, що більшість вчителів української мови та літератури з Мелітополя виїхали, а ті, що з Дагестану, у ній не дуже сильні. От і вийде, що більшість батьків школярів поведуться на тужливе: "У нас кадрів нєєєт, желающіх мааало, оно вам нааадо"...

...Починалося мовне вторгнення в Мелітополі (щоб до найостаннішого любителя "русского міра" дійшло, що мишебратья обдурять), звісно ж, із гучних запевнень окупантів: ніхто забороняти українську мову не буде. Щоправда, за тиждень до таких заяв до Мелітополя завітав сам міністр освіти московії Сергій Кравцов. І привіз російські підручники - тоді як його "підлегла" Шапурова взагалі знищувала українські.

І все це - під триваючі камлання рашистів про всебічний розвиток української мови.

У принципі, нічого не нового під місяцем: усе це Україна у своїй історії проходила - причому відносно недавно.

Ті, хто старше і навчався за часів СРСР, пам'ятають: українську мову майже у всіх школах можна було вчити "за бажанням". Урок цей зазвичай і ставили або першим, або останнім, щоб зручніше було профілонити. І, як у насмішку, подекуди - але не менше, ніж у райцентрі - створювалися "українські гімназії".  Це такі, де нашу рідну мову вивчали не за вибором, а в обов'язковому порядку. І на неї відводилося не менше часу, ніж на російську.

А крім світової, як ви всі пам'ятаєте, окремо вивчали й літературу "старшого брата". Наче московія - зовсім не частина світової спадщини, а так: сама по собі, та ще й з "особливим шляхом". Тодішнім школярам було незрозуміло, що ніякого "особливого шляху" немає: є європейський, а є африканський - у сомалійсько-південносуданському сенсі цього слова. 

А тепер повернемося до "відмовників", які не побажали вчити єдину державну мову, що нині стала єдиною. Подорослішавши і ще більше поглупівши, напівписьменні невігласи почали вимагати того самого "особливого шляху". Про який їм славно насвистіла у вуха радянська, а потім і російська пропаганда.

Простіше кажучи, "оратори" вимагали зважати на їхнє невігластво і небажання вчитися.

Завдяки м'якотілості та корумпованості центральної влади, подібні "шукання" наростали як снігова куля, ставали дедалі нахабнішими та розв'язнішими. Це призвело спочатку до сепаратизму, потім - до анексії Криму та війни на Донбасі. І, вже в лютому 2022 року - до повномасштабного вторгнення в Україну...

Щодо російської мови ж хочеться зазначити: "Бажаєш двомовності? Вивчи українську!"