Який поп, такий і прихід. Нагороджена Путіним фейкова міністерка процвітає за рахунок кумівства і призначення пройдисвітів на високі посади в Мелітополі.
Восьмого березня в Кремлі влаштували чергову показуху: "добрий цар" Путін обдаровував державними нагородами "видатних жінок росії". Свій "Орден Дружби" з рук диктатора отримала і мелітопольська колаборантка, окупаційний "міністр освіти Запорізької області" Олена Шапурова. Багато хто задавався питанням: за які заслуги ця корупціонерка і фігурантка кримінальних справ удостоїлася такої честі? Невже в Москві так високо оцінили її роботу у сфері освіти за цей рік?
Як відомо, короля грає його свита, тож найкраще про діяльність Шапурової як "міністра освіти" можуть розповісти люди, яких вона взяла у свою "команду" і те, як вони впоралися з покладеними на них обов'язками. Кар'єрний шлях більшості з них - це дуже показовий приклад "блискучої" кадрової політики орденоносця Шапурової, а також загального підходу окупантів до системи освіти.
ІНКУБАТОР КОЛАБОРАНТІВ
На початку окупації більшість педагогів Мелітополя відмовилися працювати на ворога і виїхали з міста, що призвело до критичного кадрового дефіциту. Історія пам'ятає, як загарбники розв'язували цю проблему: на посади викладачів і керівників у навчальні заклади призначався будь-хто, хто погодився виконувати всі вказівки росіян, - незалежно від його кваліфікації та приналежності до освіти взагалі. Так педагогами та директорами шкіл стали прибиральниці, охоронці, завгоспи, студенти.
Олену Шапурову окупанти досить швидко призначили "главою департаменту освіти", і для утримання своїх позицій вона почала роздавати високі пости своїм довіреним людям. Благо, таких вистачало, адже, як з'ясувалося за час війни, Мелітопольський державний промислово-економічний коледж, директором якого була Шапурова, весь цей час був справжньою "кузнею колабораціонізму", інкубатором із вирощування фанатиків "руского міра". Зрештою, більша частина співробітників коледжу підтримали свого директора і присягнули на вірність російським загарбникам, за що отримали керівні посади в мелітопольських школах. Багато хто з них потім пішов на підвищення слідом за своєю "хазяйкою" в так зване міністерство освіти.
НАРОДЖЕНОМУ ФІЗРУКОМ, ДИРЕКТОРОМ НЕ БУТИ
Глек Дмитро Юрійович, 24.05.1981 р.н. теж є "людиною Шапурової": до війни він викладав фізкультуру в тому самому МДПЕК. Також він потроху торгував дверима у своєму магазині на вул. Гризодубової і, загалом, якось так жив, допоки російське вторгнення в один момент не змінило його життя. Так вийшло, що Шапуровій терміново потрібна була людина на посаду директора школи №11, і вона запропонувала цю посаду своєму фізруку. Той, недовго думаючи, погодився.
Як з'ясується пізніше, погодився Глек стати директором не від великого розуму. Мабуть, до призначення він вважав, що чого там керувати тією школою - не складніше, ніж підтягування на перекладині виконувати! Власне, так він і керував: набрав у педагогічний штат таких самих некваліфікованих пройдисвітів і неуків, як і він сам, і з цим збіговиськом абияк, зі скрипом запустив навчальний процес. На перших порах окупантам тільки це і було потрібно, щоб показати картинку "налагодження мирного життя" в Мелітополі, проте швидко з'ясувалося, що розумових здібностей Глека недостатньо для того, щоб керувати школою, і його поспішили прибрати, знайшовши йому заміну.
Але, як відомо, "рускіє своїх не кидають", тому звільненого Глека не могли залишити без роботи, незважаючи на його повну профнепридатність. І не через якесь особливе людинолюбство, а тому що Шапуровій потрібні були свої люди скрізь. Тому колишньому фізруку, а тепер уже й колишньому директору, довірили працювати в так званому "міністерстві спорту" - мабуть, за "особливі професійні заслуги". Тепер Глек обіймає посаду "фахівця-фізкультурника" при міністерстві. Схоже, навіть рашисти зрозуміли, що він більше ні на що не здатний, окрім як бути фізруком.
З КАЧКІВ У МІНІСТРИ
До речі, це нікому не потрібне відомство окупанти створювали спеціально під чоловіка Шапурової Романа Дзюбу, який тепер значиться там як "міністр". Свого чоловіка, спортсмена-пауерліфтера, Шапурова спочатку теж влаштувала директором - у школу №15, але і цей горе-керівник виявився не розумнішим за валянок і зі своїми обов'язками не впорався. Вистачило його тільки на показове знищення "націоналістичних українських книжок" у шкільній бібліотеці. Скриплячи зубами Шапуровій довелося його змістити з посади, проте кумівство вирішує, тому під Дзюбу вигадали ціле міністерство. Тож ця сімейка контролює тепер два "міністерства" на окупованій частині Запорізької області, а Дзюба тепер збирає під своє крило таких самих спортсменів із двома звивинами, як і він сам.
КРАЩИЙ ІЗ НАЙГІРШИХ
Не менш колоритним персонажем є й Михайло Щукін - раніше ми писали про "творчий шлях" цього колаборанта, який зі сторожа став директором ЗОШ №24. Зараз роспропаганда намагається зробити з його кар'єри "взірець для наслідування" усім любителям "руського міра", хоча на ділі він усього лише був одним із тих, кому Шапурова просто так дала керівницьке крісло, щоб створити видимість відновлення навчального процесу в Мелітополі. Незважаючи на повну відсутність не те що педагогічної, а взагалі - вищої освіти і невміння працювати з дітьми, цей безграмотний увалень зумів затриматися в директорському кріслі, на відміну від своїх "колег"-спортсменів.
Історії "кар'єрного зростання" цих персонажів - далеко не поодинокий випадок за "міністра освіти" Олени Шапурової. "Засовувати", по-іншому й не скажеш, у сферу освіти людей, які не мають жодного уявлення про педагогіку і ніколи у своєму житті не працювали керівниками - це система. Шапуровій, як і іншим колаборантам, набагато важливіше зміцнити свою владу за рахунок підконтрольних і лояльних людей, ніж всерйоз турбуватися про якість освіти.
БУДЬ ЯК ПУТІН - ОТРИМАЄШ ОРДЕН
У будь-якій нормальній країні подібні "кадрові призначення" поставили б хрест на кар'єрі Шапурової, але в росії за подібне видають ордени. Зрозуміло, у Москві оцінили успіхи "міністерки" на терені пропаганди "руского міра" та промивання мізків дітям Запорізької області, і те, що Шапурова при цьому повністю розвалила всю систему освіти в Мелітополі, перетворивши її на збіговисько некомпетентних людей, - нікого в Кремлі не хвилює. У росії видають ордени за шкурництво, кумівство і профнепридатність, а не за високий професіоналізм і трудові досягнення.
Історія Шапурової - це приклад у мініатюрі всієї вертикалі путінського режиму: Путін сам тримається при владі за рахунок того, що купує лояльність своїх чиновників і розставляє на всі ключові посади в країні своїх людей - так само чинить і кожен дрібний чинуша в цій системі.
У разі, якщо вам відомі факти співпраці будь-яких осіб з окупантами Мелітополя, просимо анонімно подавати зазначену інформацію на спеціально створену електронну скриньку: [email protected] або на електронну скриньку @RiaMelitopolTV. Детальніше про можливі форми співпраці з окупаційною адміністрацією та формат надання інформації - у чат-боті Мелітопольської міської ради: Вкладка "Повідомити про колаборанта".