Стратегія перемоги: який вигляд має план НАТО для наступу ЗСУ на Мелітополь (фото, відео)

У деокупації Запорізької області допоможуть методики НАТО. Італійський експерт показав чіткий план, за яким ЗСУ можуть здійснити прорив до Мелітополя.

До весняного контрнаступу української армії на захоплені російськими окупантами території готуються всі сторони, що беруть участь у конфлікті: рашисти готуються оборонятися, а Україна разом із Західними партнерами працює над проривом цієї оборони. У цій ситуації начебто все гранично зрозуміло: куди, як, якими силами потрібно просуватися ЗСУ, щоб перемогти окупантів, проте залишається відкритим питання, на якій ділянці фронту Україна піде в наступ і яким чином можна досягти поставлених цілей.

Італійський військовий експерт Томас Тейнер опублікував аналітичну замітку, в якій розглянув, як ЗСУ можуть використовувати методи і стратегію армій країн НАТО під час здійснення наступальних і штурмових дій. Так у нього вийшов чіткий план, за яким українська армія може провести свій контрнаступ. Основні положення цього плану озвучили в окремому відео автори проекту "Фабрика новин".

Що собою являє російська оборона

Завдяки зусиллям роспропаганди існує думка, що споруджені росіянами на території України оборонні рубежі є серйозною перешкодою. Дійсно, зі сторони вся ця система протитанкових ровів, мінних полів, глибоких окопів, кулеметних і протитанкових позицій справляє враження. Ось, як із супутника виглядають російські укріплення на одній із ділянок у Запорізькій області: попереду протитанковий рів із "зубами дракона" на всій протяжності, далі на віддалі - основні рубежі з бліндажами, опорними пунктами і вогневими точками.

Противник ґрунтовно підготувався до наступу ЗСУ, однак Тейнер переконаний, що Україна зараз отримує від західних партнерів усі необхідні засоби якраз для прориву такої оборони. Для армій країн НАТО окопи і траншеї практично не є серйозною перешкодою - подібні укріплення застаріли років сімдесят тому, і відтоді військові технології зробили крок далеко вперед.

Додатковою підмогою для ЗСУ також стане той факт, що свої оборонні рубежі загарбники будують із порушеннями всіх можливих азів військової справи: рашисти самі шоковані тим, наскільки ненадійні їхні укріплення.

Арсенал реконкісти

Потрібно констатувати, що, на жаль, в України немає переваги в повітрі. Компенсувати цю вразливість допомагають наші західні партнери, надаючи нам необхідні інструменти. Наприклад, керовані боєприпаси Jdam ER - обладнані двигуном і крилами авіаційні бомби, які після скидання з літака можна направляти точно на ворожі укріплення. Система "джейдам" може нести бомби різної потужності, аж до таких, що стирають укріплені позиції та бункери з лиця землі. Як приклад - наслідки удару "джейдама" по табору талібів в Афганістані.

У той час, як українські літаки будуть "джейдамами" і ракетами HARM відпрацьовувати по рашистах з повітря, з землі будуть підтримувати РСЗВ хаймарс, ATACMS, MARS 2 та інші, які за допомогою далекобійних ракет GMLRS знищуватимуть російське ППО. Жодна батарея протиповітряної оборони у світі не здатна витримати таке навантаження.

Водночас наші власні війська від загрози повітряної атаки захищатимуть обіцяні Україні дві батареї ППО Patriot. На карті показано радіус ураження цих систем, що залишає мало шансів росіянам розіграти свій головний козир - бойову авіацію.

Тактика перемоги

Томас Тейнер стверджує, що для успішного наступу українській армії достатньо буде здійснити прорив фронту на невеликій ділянці в 3 км. На протяжності всієї Запорізької лінії зіткнення від Василівки до Вугледара, яка становить понад 160 км, у ворожій обороні достатньо слабких місць, через які можна "зайти".

Перед наступом потрібно провести інтенсивну розвідку з метою виявлення позицій, казарм, складів окупантів, а найголовніше - визначити місцезнаходження мінних полів. Також важливо контролювати ймовірні шляхи підходу підкріплень рашистів. Українські розвідники мають дослідити обраний для прориву сектор до кожної травинки на землі, переконаний Тейнер.

Війна за методиками НАТО передбачає комплексну й ефективну взаємодію всіх підрозділів і родів військ. Саме цього зараз навчаються сотні найздібніших українських військових під керівництвом іноземних інструкторів. За всіх доступних ресурсів і можливостей України прорив і наступ за системою НАТО мають відбутися наступним чином

Перший етап

Обраний для наступу сектор фронту має бути обстріляний з усієї можливої артилерії. Росіян необхідно накрити "вогненним дощем" і загнати їх під землю в бліндажі.

Другий етап

Далі українські літаки авіаційними бомбами за підтримки хаймарсів та інших РСЗВ розносять в пух і прах укріплення і бліндажі рашистів, а також - їхні системи ППО. На цій ділянці фронту має залишитися тільки випалена земля - жодних ворожих солдатів позаду або з боків від наступаючих сил ЗСУ.

Третій етап

Артилерія за допомогою снарядів "Excalibur" добиває російську техніку.

Четвертий етап

Далекобійними ракетами GMLRS і GLSDB здійснюється масований удар по базах, складах і казармам росіян по всій території Запорізької області. Ця атака має спровокувати хаос у лавах окупантів і створити їм нові проблеми з метою скувати їхню свободу дій. Дальність таких ракет уже зараз дає змогу з підконтрольної Україні території спокійно добивати до російських позицій, наприклад, у Мелітополі.

П'ятий етап

У повітря мають бути підняті сотні розвідувальних безпілотників, у завдання яких входить виявлення ворожих підкріплень, що йдуть до точки прориву фронту. БПЛА наводитимуть артилерію, яка знищуватиме російські підкріплення ще на підході.

Шостий етап

Одночасно з цим необхідно закидати всі шляхи ймовірного руху противника протитанковими мінами. Тут стануть у пригоді, приміром, німецькі міни АТ-2, які встановлюються за допомогою спеціальних ракет до РСЗВ MARS-2: у польоті ракета розкривається і розкидає по площі міни. Схожий принцип дії і в американських мін RAAM, тільки вони, в свою чергу, запускаються пострілами з гаубиць. Ці міни оснащені механізмом самознищення через кілька годин, тому вони не стануть перешкодою при подальшому просуванні ЗСУ.

Водночас західні партнери дають нам і засоби з розмінування. Так, США вже надали Україні таку кількість спеціальних снарядів для знищення мін, що, за словами Томаса Тейнера, їх вистачило б для розмінування шляху від Нью-Йорка до Філадельфії.

Далі броньовані машини з протимінним плугом розчищають шлях, усуваючи міни, що залишилися. Крім того, Україні передають спеціальну інженерну техніку для засипання протитанкових ровів, а також для створення тимчасових переправ через річки та яри, що відіграватиме важливу роль під час наступу.

Сьомий етап

Ось тут уже й починається повноцінний прорив. Уперед ідуть усі "бронетанкові кулаки": Леопарди, Бредлі, Мардери, Челленджери, радянські ще танки на озброєнні ЗСУ та інша техніка. Під час свого просування ударна група має відстежувати і знищувати вцілілі позиції росіян.

За важкою технікою рухається піхота, у завдання якої входить повна зачистка сектора від ворожих солдатів. У самому кінці в "розлом" заходить уже артилерія, ППО та інша техніка.

Після успішного прориву і захоплення ініціативи на одній ділянці потрібно збільшити кількість "проломів" в обороні рашистів для просування українських колон і розвитку наступального успіху. Грамотна розвідка і спостереження за полем бою в режимі реального часу дасть змогу накривати вогнем російські підкріплення одразу ж після прибуття їх на позиції. За точного планування і правильної взаємодії всіх підрозділів ефект від такого прориву буде навіть сильнішим, ніж під час уже легендарної "харківської операції".  Зупинити такий прорив загарбники не зможуть навіть ціною тисяч життів своїх солдатів.

Де ж почнеться наступ

Італійський експерт погоджується з більшістю фахівців, які називають Мелітополь пріоритетною метою для наступу ЗСУ. Однак Тейнер також вбачає велику перспективу в прориві до Маріуполя з подальшим виходом у тил Донецьку, який дуже слабко захищений з цього напрямку.

Так чи інакше, що в першому, що в другому випадку, українська армія вирішує головне завдання військової кампанії на Півдні України - перерізання ключової транспортної артерії окупантів з Росії до Криму. Після досягнення цієї мети угруповання ворога в регіоні виявиться скутим по руках і ногах і фактично потрапить в один гігантський "котел", з якого можна буде вибратися тільки відступом до Криму. Але тоді вже сам Крим буде блокований ЗСУ, однак це, як то кажуть, уже зовсім інша історія.

Дані супутникової розвідки дозволили встановити місцезнаходження всіх оборонних рубежів рашистів на Півдні України, і розташування цих укріплень чітко демонструє, що головною метою окупантів наразі є не допустити прориву ЗСУ до Криму. Заради цього Кремль навіть готовий пожертвувати і Маріуполем, і Мелітополем, що чітко видно з мапи російської лінії оборони.