На Мелітопольщині окупанти нарешті явили світу затверджений гауляйтеркою Данильченко список перейменованих вулиць. Ознайомившись із ним, стає зрозуміло, чому свого часу Галині надавали по шапці за "неузгоджену" ініціативу.
Після тривалих консультацій із господарями з Москви, гауляйтерка Мелітополя нарешті видала указ "Про перейменування елементів вулично-дорожньої мережі міського округу Мелітополь". Простіше кажучи, деякі вулиці, провулки і проспекти названі на догоду окупантам.
Перейменувати вулиці Мелітополя місцеві гауляйтери хотіли, що називається, з наскоку. Наприкінці січня побачили світ перші "начерки".
- У 2016 році, в рамках так званої української декомунізації, багато вулиць Мелітополя було перейменовано на честь українських нацистських ідеологів, наші історичні назви намагалися стерти. Тепер, коли Запорізька область стала частиною великої країни, настав час відновити історичну справедливість, - говорила тоді Данильченко.
Під роздачу гауляйтерки потрапили і Герої Радянського Союзу, і вчені, і видатні земляки.
Ця ініціатива викликала осуд москви, і Данильченко швидко засунули в тінь, наказавши особливо не висовуватися.
І ось днями в Мелітополі відбулося засідання громадської ради, на якому обговорювали перейменування однієї з вулиць міста на честь ліквідованої пропагандистки Дарьї Дугіной. Мабуть, тоді й було остаточно затверджено нові імена "елементів дорожньої мережі".
Наш совєцкій чєловєк!
Тепер, власне, про те, чому ініціативу Данильченка і Балицького обірвали. Старанність вони виявили неабияку, але тільки в загальну концепцію дрібні ідеї місцевих колаборантів не вписувалися. А вона справді глобальна.
У цьому перейменуванні вкотре проявилася суть розв'язаної росією війни - знищити українців як націю. Стерти не тільки сьогодення, а й минуле. І знову повернути славний Мелітополь у сумний прокислий совок.
Починали "перейменовувачі" з великих форм - вулиця Українська очікувано стала вулицею Радянською. Зауважте, навіть не російською. Вулиця Героїв України стала носити ім'я Кірова, вбивство якого спричинило війну страшних сталінських репресій. А вулиця Михайла Грушевського - Карла Маркса. Гетьманська стала Леніна - теж, як нам здається, вельми показово! Олесь Гончар - це теж щось для окупантів підозріле, краще змінити назву на вулицю Краснофлотську (який політрук придумує ці назви?).
Вулиці Тараса Шевченка та Лесі Українки рашисти вирішили не чіпати - як і за совєтів, цих діячів вважається пристойним згадувати в московитському суспільстві.
Далі взялися за нацменшини - все навколо радянське, все навколо нічиє! Усі вулиці, співвіднесені з будь-якою національністю, були перейменовані.
Вулиця Болгарська стала носити ім'я радянського героя другої світової війни Сергія Деменкова. Вулицю Єврейську перейменовано на вулицю Ізраїля Дагіна - народженого в Мелітополі начальника управління НКВС у Північно-Кавказькому краї. Його, до речі, в 1940-му році порішили більш щасливі колеги по будівництву комунізму. Цього персонажа навіть не реабілітували - останнє засідання з цього приводу відбулося влітку 2014 року, після анексії Криму і початку війни на Донбасі.
Вулиця Грецька тепер, на думку окупантів, називається "Пахомова".
Даєш знищення пам'яті на місцевому рівні!
Після національностей окупанти (а, ледь не забули - Скіфську перейменували на Першотравневу, а Ногайську названо на честь Михайла Кравця. Перестрахувалися хлопці про всяк випадок) взялися за пам'ять на місцевому рівні. Про що люди думають, згадуючи Мелітополь? Про черешню і мед? Геть! - і вулиця Черешнева ні до селу ні до міста стає вулицею Чапаєва, а Медова - імені радянського письменника Аркадія Гайдара.
"Про всяк випадок, приберемо ще й сади в цілому", - подумали рашисти, і вулиця Садова стала вулицею Костянтина Бронзоса. Запам'ятався лише тим, що він, починаючи з 1917 року, кілька років головував у місцевому міському парткомітеті. Та ж доля спіткала - знову, мабуть, перестрахувалися - і вулицю Малинову: її назвали на честь Корнія Чуковського, який до Мелітополя взагалі жодного стосунку не мав.
З метою розвитку ще більшого історичного склерозу, з карти Мелітополя зникли вулиці, названі на честь відомих жителів Медового міста. А також тих, хто зробив внесок у розвиток нашого чудового краю. Так вулицю Михайла Оратовського - нешкідливого радянського садівника, автора і співавтора 33 сортів черешні - було перейменовано на честь Калініна.
Нагадаємо: серед інших, за підписом Калініна вийшли друком сумнозвісні закони періоду масових репресій 1930-х років. І саме Калінін 1 грудня 1934 року - у день убивства С. М. Кірова - видав постанову, згідно з якою справи про "терористичні акти" мають розглядатися протягом десяти днів, їх можна слухати без участі сторін. Касаційного оскарження вироків, як і подачі клопотань про помилування, не допускати, вирок до вищої міри покарання приводити у виконання негайно після винесення вироку.
Ученого проміняти на такого монстра, що кров холоне?
Вулицю, названу на честь першого історика Мелітополя Павла Дзяковича, "замінили" на вулицю імені 58-ї армії - орди вбивць і мародерів, які брали участь у вторгненні росії на півдні України. Не догодили рашистам зовсім уже нейтральні персонажі - живописець, графік і театральний художник, уродженець Мелітополя Олександр Тишлер і місцевий же поет Олександр Фесюк. Їх вирішили "замінити" вогнеборцями і червоногвардійцями відповідно.
Не пройшли повз і засновника наукової рудної школи, уродженця Мелітополя, професора Йосипа Танатара. Вулицю перейменували скромненько і зі смаком - на Московську.
Мовляв, хто тут у вас Танатар, у Москві краще знають!
Така сама доля спіткала видатного лісівника, який перетворив Старобердянське лісництво на один із найбільших у Російській імперії середини XIX століття центрів степового лісівництва Павла Сивицького. Його замінив голова ЦК Комуністичної партії Німеччини (1925-1933) Ернст Тельман. Які вчені, тільки хардкор!
Викорінимо козаків як клас!
Далі окупанти вирішили дивитися на питання стирання національної пам'яті ширше, і взялися за головний архетип Запоріжжя - козацтво. Причому, перейменовуючи "козацькі вулиці", окупанти ніби спеціально обирали на заміну виняткових мерзотників. Знову ж таки, переважно з дрімучого і не дуже "совка".
Природно, почнемо з Катерини, яка знищила Запорізьку Січ. На заклання самодержцю вибрали вулицю Інтеркультурну - бо де русскій мір, а де культура.
Вулицю імені автора першої української Конституції Орлика назвали на честь Василя Блюхера, чергового "героя" сталінських часів. Блюхер був активним учасником репресій: 11 червня 1937 року він серед інших воєначальників, включених до складу суду, виніс смертний вирок у справі Тухачевського. Було розстріляно дев'ятьох невинних людей, згодом, у 1957 році реабілітованих за відсутністю складу злочину. Самого Блюхера теж зачистили. Після численних побоїв (від яких і помер) він зізнавався в антирадянській організації правих, військовій змові, саботажі у військовій сфері, пияцтві на робочому місці, моральному розкладі. Якби Кеннеді на той час убили, він би і в цьому зізнався. До речі, проти Блюхера свідчили рідні та товариші по службі - чудовий радянський мир, так улюблений рашистами!
Вулиця Гетьмана Війська Запорозького Правобережної України Петра Дорошенка стала носити ім'я письменника Максима Горького. Далі - по накатаній: вулицю козацького полководця часів Хмельниччини, легендарного Івана Богуна назвали Червоноармійською. Мабуть, для тих, хто тупий, і йому Червоногвардійської не вистачило.
Гетьман Сагайдачний теж в окупантів не прижився - його замінив Михайло Фрунзе. Ніякої політики: ватажка реєстрових козаків на службі Речі Посполитої замінив воєначальник Червоної армії під час Громадянської війни.
Вулицю Козацьку назвали на честь напівписьменного матроса Железняка, він же - Анатолій Железняков. А Степову - який же козак без степу і коня! - цинічно перейменували на "Вулицю Росгвардії".
Ну, і додаткові штрихи до портрета. Замість Університетської нате вам Дар'ю Дугіну, бо розумні не потрібні, потрібні вірні! Замість Незалежності - оселедця-маршала Олександра Захарченка! А замість Героїв Крут - піонерів на чолі з Павликом Морозовим.
Якщо навіть до перейменування вулиць сучасні фашисти підходять із такою садистською винахідливістю - то уявіть, що буде, якщо ще й пропаганду запустити на повну!
