!["Молись всем своим хохляцким богам": в Мелитополе кадыровцы по доносу похитили и пытали семейную пару](/images/news/2024/07/355267.jpg?1721055450)
Серед усіх окупантів, які беруть участь у війні проти України, особливо прославилися в Мелітополі чеченські силовики, підконтрольні главі республіки Рамзану Кадирову.
Про їхню жорстокість до мирного населення, полонених і про нехтування іншими російськими підрозділами повідомляють і українські спецслужби, і очевидці. Кадирівці практично не бувають на передовій, що підтверджує, що їх не буває серед полонених окупантів. Їх використовують в Україні як "загородзагони", стримуючи бійців з інших підрозділів, які розбігаються з поля бою.
Зате за роки війни чеченські підрозділи прославилися як "тікток-війська" через численні постановочні ролики нібито з поля бою. Натомість у методах репресій на окупованих територіях - позасудових стратах, викраденнях, катуваннях, жорстоких репресіях, кадирівці неодноразово показали свою тваринну сутність. Так стало відомо, що в Мелітополі сексоти донесли на сім'ю кадирівцям, які викрали сімейну пару і два тижні утримували та катували на підвалі.
- Це був звичайний день. У гості мала прийти свекруха. Я поралася на кухні, раптом чую якийсь шум на ґанку. Залітають до хати чурки з бородами, - розповідає дівчина. Мене одразу поставила на коліна. А чоловіка вдарили чимось важким по голові. Від цього він знепритомнів.
За словами городянки непрохані гості почали говорити, що в оселі мелітопольців може знаходитися українська "свастика". Мовляв, "добрі люди" їм сказали й адресу дали.
- Кілька годин мене били, все тіло в синцях. Слава Богу, син наш у той час був у друга і не бачив того жаху, - згадує жінка. Трохи згодом чоловіка облили холодною водою, щоб прийшов до тями, і обох нас потягли до машини.
Мелітопольців кадирівці за підсумком привезли в якийсь підвал. Висипали на землю мішок пшениці і поставили на коліна. А потім зі словами "молися всім своїм хохляцьким богам" продовжили знущання.
- Десь за тиждень ледь живих нас привезли додому і, як мотлох, викинули біля воріт, - згадує дівчина. Знаєте, що найприкріше. Мати чоловіка, на яку ми того дня чекали в гості, прийняла російське громадянство. І тепер усім доводить: у Мелітополі за росії стало жити краще. Хоч шоколадних цукерок наїлася. А тих, хто підтримує Україну, нехай б'ють, хоч повбивають. Мені на них наплювати. Більше ми не спілкуємося. З міста взагалі поїхали. Навіть не хочу повертатися туди, де за кілограм цукерок мати готова зректися рідного сина.
На жаль, за два з половиною роки окупації багато мелітопольців переконалися в істинній сутності своїх близьких і друзів, побачити, що собою являє людина - лише питання часу. Цивільних в окупованому місті цинічно викрадають серед білого дня і судять під вигаданими приводами як терористів. Тисячі мелітопольців вважаються зниклими безвісти, про долю багатьох нічого невідомо вже понад два роки.