Мелітополь в окупаціїї
Колись братній народ білоруси нині демонструють зовсім не дружні стосунки до жителів Мелітополя, яких росія не пропускає через Шереметьєво.
Мешканці Мелітополя, які отримали відмову на в'їзд в аеропорту Шереметьєво в РФ, автоматично потрапляють до бази неблагонадійних і в Білорусі.
Серед журналістів теж не мало тих, хто вважає захоплені території України російськими.
Одна з білоруських журналісток державного видання «Мінская правда» проїхалася захопленими територіями півдня України від Луганська до Криму. Заїхала і в Мелітополь. Коротка характеристика Мелітополя в її інтерпретації йде в розріз із російською пропагандою.
Примітно, що дають цю характеристику для журналістки російські солдати, які супроводжували її під час поїздки.
Мелітополь вони назвали «пральнею Зеленського». Джерело походження цього виразу, природно, місцевим жителям відоме. Саме такі наративи просував у маси екс-нардеп Євген Балицький і його придворні лакеї з партії Опоблок на чолі з головою фракції в міській раді Галиною Данильченко ще до повномасштабного вторгнення ворога. Так би мовити, готували ґрунт.
Нині обидва українські політики-«опозиціонери», які лайкають усе російське багато років і влаштовували ходу «Безсмертний полк» в Україні, виторгували собі в Москві владні кабінети. Євген Балицький - так званий губернатор Запорізької області. А Галина Данильченко - «голова адміністрації Мелітополя».
І тепер про злодійкуватість Балицького, про те, як він націоналізує чужі будинки і квартири, торгує чужими землями і бізнесом, тепер знає вже не тільки вся Україна, а й росія. Сьогодні Мелітополь перетворився на «пральню» Балицького.
Цікаві й спостереження російських солдатів щодо місцевих жителів. Пропагандисти Кремля описують Медове місто російським і сурмлять на кожному розі, нібито його жителі чекали на росію. А ось білоруська пропагандистка цього не помітила. Мелітополь для неї - місто підпільних ждунів.
З опису побаченого і навіть фото - лінії оборони на полях Приазов'я у вигляді зубів дракона, буряти і якути на блок-постах біля кожного мосту.
Супутники журналістки - російські вояки описують Мелітополь так:
- Адже Мелітополь і за України жив добре. Чистий, акуратний, доволі доглянутий, дороги нормальні, - каже такий собі Андрій.
- Так, цікаве місто, - приєднується до розмови військовий Сергій. - Украй неоднозначне для нас, людей, які захищають Росію, місце. Візуально все добре, але копнути глибше - не дуже. Є інформація, що в місті дуже багато ждунів, тобто тих, хто чекає, коли повернеться Україна. Колаборантів багато там, і це не тільки моя думка, хоча все на рівні чуток, звісно. Але ні я, ні мої колеги не почуваємося там у безпеці. Кажуть, місцеві в самому місті пакостити не будуть - підтримують певний імідж. Мовляв, місце тихе, спокійне. А як із міста виїдеш, так і на повітря разом із машиною злетіти можеш. Ну, так кажуть. У формі там ти взагалі навряд чи когось побачиш. А у владі багато з тих, хто ще за України при владі був. Дивно, правда?
- Я згоден: неоднозначного там багато. Містечко ж невелике, хоча й не маленьке - до СВО тисяч 150 жителів там було. Тисяч 50, приблизно, з початком спецоперації виїхали - проукраїнськи налаштовані громадяни насамперед. Ну і ті, хто просто боявся війни, виїхали. Але, цікава річ, їхали здебільшого на Україну. Укропів тут більше було, ніж росіян, хоча говорили майже всі російською мовою! Зараз, думаю, чисельність населення відновилася за рахунок приїжджих: військовослужбовців, робітників», - додає російський військовий Андрій.
Цікаво, що під час в'їзду до Мелітополя ті, хто супроводжував білоруську журналістку, порекомендували їй переодягнутися. А все тому, що на її футболці була літера «Ў». Мовляв, бурятів і якутів на блокпостах дратувати не варто.
- У тебе прекрасна, просто чудова футболка! Але в людей на блокпостах на літери I і Ў алергія. Повір, якути чи буряти не бачать різниці між українським і білоруським алфавітом, як ти не бачиш різниці між самими якутами чи бурятами. Тебе просто покладуть «мордою в підлогу», та й нас за компанію. А ми тут нікого не знаємо, тому лежатимемо в незручній позі «до з'ясування». Тобі це треба? Не треба! І нам це не треба! Ти переодягаєш футболку, ми знімаємо форму і одягаємо цивілку. Зрештою, через кілька днів ми будемо в Криму. Якщо чесно, дуже не хочеться затримуватися в Мелітополі, - розповідають «секрети» пересування через російські блок-пости в Мелітополі вояки, які супроводжували журналістку.
Як бачимо, самі рашисти остерігаються мелітопольців і бачать ледь не в кожному українці «ждуна ЗСУ».
