Окупувавши Південь України, росіяни позбавили мелітопольців не лише можливості жити в рідному місті, а й навчатися та працювати в освітніх закладах, яким дехто з них присвятив цілі десятиліття.
Після того, як ворог захопив Мелітопольщину, учбові заклади вищої, професійної, середньої освіти регіону виїхали і перереєструвались на підконтрольній Україні території. Весь цей час вони продовжували свою роботу, але нові вимоги держави до мінімальної кількості студентів та інші призвели до того, що деякі призупинили діяльність або злились з іншими.
"Нас вже не існує як закладу…"
На жаль, ця доля спіткала і Мелітопольський професійний аграрний ліцей, в якому отримували освіту майбутні слюсари, машиністи, трактористи, швачки. На початку вторгнення окупанти фізично "віджали" приміщення освітнього закладу та більш ніж 260 гектарів землі, попалили стенди, вкрали техніку. А 30 червня цього року українська влада офіційно призупинила діяльність релокованого ліцею.
– Що це означає? Це означає, що нас вже не існує як закладу… Я так думаю, що більшість освітян буде шукати іншу роботу, – каже освітянка Ганна Бут, яка понад 20 років пропрацювала у ліцеї. – Воно начебто так ювелірно, знаєте, названо – призупинив заклад освіти роботу, але при цьому таке складається враження, що ми окремо, а Міністерство освіти та науки України окремо. Тобто у нас ніхто не питав, ми хочемо чи ми не хочемо.
Педагог з багаторічним досвідом відома далеко за межами рідного міста. Вона – Заслужений працівник освіти України, амбасадорка Global Teacher Prize Ukraine, переможниця в номінації "Найкращий вчитель громадянської освіти 2021 року", лауреатка премії "Національна легенда України".
Ганні Бут, як і іншим освітянам, було запропоновано написати заяву на звільнення або за власним бажанням, або за угодою сторін. Порадившись з колегами, вона обрала другий варіант.
– Обурення просто зашкалює. Мало того, що позбавили будинку. Я це ще якось можу пережити, тому що я розумію, що це війна і буде повернення. Але при цьому при всьому взяти ще й призупинити роботу закладу… Ну, перепрошую, я жила цим освітнім закладом. Як це я не скажу: "Доброго дня! Ми з вами розпочинаємо урок…?". Як без цього жити? Я не знаю, – продовжує пані Ганна.
Передивитися історію, запозичити досвід країн
Говорячи про призупинення роботи закладів профтехосвіти, директорка Департаменту освіти і науки ЗОДА Людмила Бухаріна назвала кілька основних причин:
- складність набору студентів з урахуванням того, що в Запоріжжі достатньо училищ аналогічного профілю;
- відсутність матеріально-технічної бази для проведення практики;
- перебування великої частини студентів або викладачів на тимчасово окупованій території.
– А що ми мали пообіцяти нашим дітям такого, щоби вони взяли і подали заяви на вступ в онлайн-режимі? Що ми можемо, крім 500 гривень стипендії? А нічого ми не можемо. А зараз там всі козирі на тимчасово окупованих територіях, – з сумом констатує педагог.
Ганна Бут погоджується з тим, що дистанційно навчитися ремонтувати або водити техніку дуже складно, але призупиняти роботу закладів освіти – не вихід. На думку освітянки, варто передивитися історію, дізнатися, як виживали професійно-технічні навчальні заклади в роки Другої світової війни, подивитися досвід інших країн.
Нагадаємо, що в попередній публікації Ганна Бут поділилась своєю думкою щодо скандальної реформи освіти.